Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки

Гуляйiм дала юнаковi одяг, який принесла для Сагiта, наказала йому помитися в рiчцi i перевдягнутись.

Обрали вони мiсце на березi рiчки, зробили балаган i стали жити. Гуляйiм наказала Казангапу говорити всiм стороннiм, що вони брат i сестра. Казангап ходив на полювання, ловив рибу. Гуляйiм допомагала йому.

Одного разу на балаган наiхали мисливцi. Це був головний вiзир мiсцевого хана, Касен, зi своiми друзями. Дуже сподобалася ханському вiзирю Гуляйiм, i вiн намислив недобре. Повернувшись додому, Касен розповiв хановi про дiвчину небаченоi вроди.

– Вона едина варта бути вашою дружиною, – лестив хитрий вiзир кволому, немiчному хановi.

А в самого засiла в головi думка, будь-що зробити Гуляйiм своею дружиною. Доручив помiчникам доставити дiвчину в палац. А сам покликав Казангапа та й каже йому:

– Наш хан тяжко хворий. Допомогти йому можуть тiльки «бiлi лiки Сулеймена». Знайди цi лiки, iнакше позбудешся голови.

Убитий горем Казангап повернувся додому. Занепокоено зустрiла його дружина.

– Чим ти стривожений, коханий? Нiколи ще не бачила я тебе таким.

Розповiв Казангап про доручення вiзира.

– Це не варто уваги, – заспокоiла Гуляйiм чоловiка. – Завтра йди до головного вiзира й попроси в нього скакуна з табуна хана. Скакуна буду вибирати я. Хай вiзир накаже прогнати повз мене всiх коней вервечкою, по одному.

На ранок пастухи, за наказом Касена, прогнали перед Гуляйiм i Казангапом всi табуни. Вже багато сотень коней пройшло перед очима молодих людей. І ось, нарештi, Казангапу сподобався вороний кiнь.

Проте Гуляйiм порадила взяти сiрого коня.

Полетить, як вихор, швидконогий жорга,

Стукають по такиру пiдкови.

Кожного з ним переможеш лихого,

Бо кiнь – то е крила джигiта.

Послухав Казангап розумну дружину, осiдлав сiрого коня. Зiбрала Гуляйiм чоловiка в далеку дорогу, на прощання дала листа.

– Їдь у володiння мого батька хана Таусагора, – сказала вона. – Листа передаси моiй сестрi Гулмахiрi. Вона допоможе знайти «бiлi лiки». Тобi важко буде пробратися до палацу.

По обидва боки вiд ворiт височать гори, вони постiйно то сходяться, то розходяться. Слiдкуй, коли гори розсунуться i ворота вiдкриються, швидко проiжджай, iнакше будеш роздавлений разом з конем.

Поiхав Казангап. Довго iхав чи коротко, нарештi добрався до володiнь хана Таусагора, успiшно проiхав через ворота i вiддав листа Гулмахiрi.

Зрадiла Гулмахiра звiстцi вiд сестри, тепло прийняла джигiта, заховала його вiд очей суворого батька.