Казки добрих сусідів. Чапля-чарівниця. Таджицькі народні казки

Якось кiлька днiв пiдряд син не вбив жодноi птицi, i вони з матiр’ю голодували.

Аж ось до його капкана потрапила чапля. Почав вiн точити нiж, щоб зарiзати ii, як раптом вона заговорила:

– Не вбивай мене, вiдпусти на волю! Все, що побажаеш, я дам тобi. Приходь у мое царство, i я щедро вiддячу тобi.

– А де твое царство? – запитав юнак.

– Вилiзь зi мною на дах, випусти мене i дивись, куди я полечу. В тiй сторонi i знайдеш мое царство, – сказала чапля.

Мати з сином порадились i вирiшили: якщо вони зарiжуть чаплю i з’iдять, то все одно залишаться бiдняками, а якщо вiдпустять ii на волю, то, може, чапля зробить iх щасливими.

Залiз син на дах i випустив чаплю на волю. Чапля полетiла на схiд. Юнак зiбрався й вирушив у той бiк шукати ii царство.

Ішов вiн, iшов i нiяк не мiг знайти царство чаплi. Аж ось, нарештi, юнак набрiв на стадо кiз.

– Чиi це кози? – запитав вiн у пастуха.

– Це кози чаплi, – сказав пастух.

– А де живе сама чапля? – запитав юнак.

– Запитай про це у пастуха, який пасе баранiв.

Довго йшов юнак, нарештi зустрiв отару баранiв.

– Чиi це барани?

– Цi барани – власнiсть чаплi.

– А де живе чапля? – запитав вiн у пастуха.

– Навiщо вона тобi? – запитав пастух.

Юнак розповiв пастуху, як чапля потрапила до нього в капкан, як вiн ii звiльнив i як вона звелiла йому прийти в ii царство.

– Вiзьми з моеi отари двох баранiв, – сказав пастух. – Сiдай на мого бiлого верблюда i iдь на схiд. Коли пiд’iдеш до палацу чаплi, побачиш двох псiв, якi охороняють ворота.

– Скажи, що менi попросити у чаплi? – запитав юнак.

– Проси у неi скатертину-самобранку, – сказав пастух.

Юнак подякував пастуховi за поради, взяв iз собою двох баранiв, сiв на бiлого верблюда i поiхав до чаплi. Тiльки вiн пiд’iхав до ii палацу, як iз ворiт кинулись на нього два пси. Юнак кинув iм по барану i вiльно в’iхав у двiр. Тут вiн побачив чаплю, злiз iз верблюда i привiтався з нею.

– Пам’ятаеш, я звiльнив тебе з капкана? Ось я тепер приiхав у твое царство.

– Що б ти хотiв?

– Подаруй менi скатертину-самобранку, – сказав юнак.

– Добре, – сказала чапля. – За те, що ти зберiг менi життя, подарую тобi скатертину-самобранку.

Юнак подякував чаплi, взяв скатертину-самобранку i поiхав назад тiею ж дорогою. Доiхав вiн до пастуха, який пас баранiв, i показав йому подарунок чаплi.

– Скатертино, розгорнись! – сказав пастух.