Лицар Зоряного Часу

 – Менi здаеться, що я бачу те, чого iншi не бачать, i чую те, чого iншi не чують… Я прокидаюсь щоранку i чую не пташиний спiв, а дивну музику, нiби кожна пташка – то спiвець i музикант. Коли я дивлюсь у вiкно, то бачу там не просто дерева i квiти, а цiлi казковi iсторii… Але менi нiхто не вiрить. А ще, кажуть, що я бур’янець i говорю слова, яких сам не розумiю.

– Так часто бувае, i не з тобою одним, – вiдповiв король. – Люди дивнi iстоти щодо розумiння одне одного. У скринi королеви Долi е сiм талантiв. Комусь вона дае усi одразу, а комусь – нi одного.

Малий, здаеться, повнiстю позбувся переляку, i дрiбненькими, але впевненими кроками, став наближатися до королiвського трону.

– Так-так, – мовив король. – Пiдходь, не бiйся. Я маю намiр подарувати тобi чарiвний компас. Вiн завжди буде вказувати тобi вiрну дорогу. Вiн i твое серце – одне цiле. Якщо будеш слiдувати компасу – дiйдеш до своеi мрii, а я думаю, що вона в тебе е!

– Дякую, Ваша Величносте! – зрадiв Квiтка.

– Це ще не все, – сказав король. – Ти потрапив у мою краiну Часу, але вийти так само не зможеш. Коли ти йшов сюди довгим коридором iз картинами, то мiг лише споглядати iх. Тепер же картини i реальнi люди будуть жити разом, як вiчнiсть i миттевiсть в одному вимiрi. На твоiй дорозi весь час буде плутатись Вiдьма Бажань. В краiнi Часу це одна iз наймогутнiших чарiвниць, вона заважае бачити правдиве i наводить рiзнi спокуси.

Король подав хлопчику невеличку книжку, на цупкiй обкладинцi якоi стояв знак пiвмiсяця схожий на тиснену срiблом лiтеру «С», а нижче невiдомою мовою напис, який розумiвся без перекладу: «твоя доля в твоiх руках».

– Якщо твое серце стомиться i компас потрапить у чарiвнi поля бажань лукавоi Вiдьми, час стане не важливим за змiстом, у книзi знайдеш пораду, а може i пiдказку, це вже твiй талант побачить там те, що ховаеться мiж сторiнками.

Із годинника короля почали вистрибувати сонячнi зайчики. За мить iх стало так багато, що вся зала засяяла яскравим чистим свiтлом. У свiтлi, як у водi, стали розчинятись малюнки на стiнах, предмети, королiвський престол i сам король. Тихим дзвоном розчинилися вiкна, i у сяючу залу увiрвались рiзнокольоровi метелики. Вихор метеликiв закружляв довкола рiзнокольоровими цяточками. Метелики застигали, наче приклеенi до невидимоi шибки.