Марія (Український)

Але я тiшився, уявляючи, як гарно виглядатиме одна з моiх маленьких лiлiй на ii блискучому каштановому волоссi. Вони, мабуть, були для неi, бо вранцi вона збирала апельсиновi квiти i фiалки для вази на моему столi. Коли я зайшов до своеi кiмнати, то не побачив там жодноi квiтки. Якби я знайшов на столi згорнуту гадюку, то не вiдчув би тiеi ж емоцii, що й вiд вiдсутностi квiтiв: ii аромат став чимось вiд духу Марii, який блукав навколо мене в години навчання, який колихався вночi на завiсах мого лiжка.... Ах, так це правда, що вона не любила мене, так моя вiзiонерська уява змогла так сильно обдурити мене! І що менi було робити з букетом, який я принiс для неi? Якби iнша жiнка, красива i спокуслива, була там у той момент, у момент образи на мою гордiсть, образи на Марiю, я вiддав би його iй, але з умовою, що вона покаже його всiм i прикрасить себе ним.

Я пiднiс його до вуст, нiби востанне прощаючись iз заповiтною iлюзiею, i викинув у вiкно.

Роздiл XI

Я доклав зусиль, щоб бути веселим до кiнця дня.

За столом я захоплено розповiдав про красивих жiнок Боготи i навмисне вихваляв витонченiсть i дотепнiсть П***. Батьковi було приемно мене слухати: Елоiза хотiла б, щоб розмова за вечерею затягнулася до ночi. Марiя мовчала, але менi здавалося, що ii щоки iнодi блiднуть, i до них не повертаеться первiсний колiр, як до троянд, якi вночi прикрашали бенкет.

Пiд кiнець розмови Марiя вдавала, що граеться з волоссям Джона, мого трирiчного брата, якого вона розпестила. Вона терпiла це до кiнця, але як тiльки я звiвся на ноги, вона пiшла з дитиною в сад.

Решту дня i до самого вечора треба було допомагати батьковi з роботою за столом.

О восьмiй годинi, пiсля того, як жiнки помолилися, нас покликали до iдальнi. Коли ми сiли за стiл, я з подивом побачив одну з лiлiй на головi Марii. В ii прекрасному обличчi витала така благородна, невинна, мила покiрнiсть, що я не мiг не дивитися на неi, нiби притягнутий чимось невiдомим менi до того часу, що я не мiг не дивитися на неi.

Любляча, смiхотлива дiвчина, така ж чиста i спокуслива жiнка, як i тi, про яких я мрiяв, я знав ii; але вона була для мене новою, змирившись з моiм презирством.

Одухотворений покiрнiстю, я вiдчував себе негiдним пiдняти погляд на ii брови.

На деякi запитання, якi менi ставили про Йосипа та його родину, я вiдповiдав неправильно. Батько не змiг приховати мого збентеження i, повернувшись до Марii, сказав з посмiшкою:

–Гарна лiлея у твоему волоссi: я не бачив такоi в саду.