Марія (Український)

–Хiба ти не хочеш, щоб я любив ii так само сильно, як тебе?

–Так, панi, i це правильно, чи не так?

–Так i буде, хоч я й забув, що в неi немае iншоi матерi, крiм мене, i про Соломоновi поради, i про довiру, яку вiн вважае мене гiдною, бо вона на це заслуговуе i так сильно тебе любить. Лiкар запевняе нас, що хвороба Марii – не та, вiд якоi страждала Сара.

–Вiн так сказав?

–Так, твiй батько, заспокоений з цього приводу, просив мене повiдомити тобi.

–То я можу знову бути з нею, як ранiше? -запитав я збожеволiвши.

–Майже…

–О, вона вибачить менi, ти так не думаеш? Лiкар сказав, що немае нiякоi небезпеки? -Я додала: "Необхiдно, щоб Чарльз знав про це.

Мама дивно подивилася на мене, перш нiж вiдповiсти:

–А чому це треба вiд нього приховувати? Мiй обов'язок – сказати вам, що, на мою думку, ви повиннi зробити, оскiльки панове з М*** приiжджають завтра, як вони оголосили. Скажи Марii сьогоднi пiсля обiду. Але що ти можеш iй сказати, що було б достатньо, щоб виправдати твою вiдстороненiсть, не порушуючи наказiв батька? І навiть якби ти мiг розповiсти iй про те, що вiн вiд тебе вимагав, ти не змiг би виправдатися, бо е причина того, що ти робив останнiми днями, яку з гордостi i делiкатностi ти не повинен вiдкривати.

–Але якщо так, якщо я був легковажним у тому, у що вiрив, що вона подумае про мене?

Вiн вважатиме вас менш хворим, нiж вважати себе здатним на мiнливiсть i непослiдовнiсть, бiльш одiозну, нiж будь-що iнше.

–До певноi мiри ти маеш рацiю, але прошу тебе, не кажи Марii нiчого з того, про що ми щойно говорили. Я припустився помилки, через яку, можливо, страждаю бiльше, нiж вона, i мушу ii виправити; обiцяю тобi, що виправлю ii; прошу лише два днi, щоб зробити це як слiд.

Ну, – сказав вiн, пiдводячись, щоб пiти, – ти сьогоднi кудись йдеш?

–Так, мем.

–Куди ти йдеш?

Я збираюся завiтати до Емiгдiо з вiтальним вiзитом, i це просто необхiдно, бо вчора я передав йому повiдомлення, що дворецький його батька чекае на мене сьогоднi на обiд.

–Але ти повернешся ранiше.

–О четвертiй чи п'ятiй годинi.

–Приходьте i поiжте тут.

–Ти знову мною задоволений?

Звичайно, нi, – вiдповiв вiн, усмiхаючись. Тодi до вечора: передайте дамам найкращi побажання вiд мене i дiвчат.

Роздiл XVIII

Я вже був готовий йти, коли до моеi кiмнати зайшла Емма. Вона була здивована, побачивши мене зi смiшним обличчям.