Марія (Український)

Сигари з Амбалеми здалися йому гiршими за тi, якi вiн носив у кишенях, набитi сушеним банановим листям i ароматизованi подрiбненим листям iнжиру та апельсина.

Через два днi наш Телемах був пристойно одягнений i доглянутий майстром Іларiоном; i хоча модний одяг робив його незручним, а новi черевики робили його схожим на свiчник, вiн був змушений, пiдбурюваний марнославством i Чарльзом, пiти на те, що вiн називав мученицькою смертю.

Оселившись у будинку, де ми жили, вiн розважав нас пiсля обiду, розповiдаючи господиням про пригоди своеi подорожi i висловлюючи свою думку про все, що привертало вашу увагу в мiстi.

На вулицi все було iнакше, бо ми були змушенi кинути його напризволяще, тобто на поталу веселiй зухвалостi шорникiв i лоточникiв, якi, щойно побачивши його, бiгли в облогу, щоб запропонувати йому чоконтянськi стiльцi, арретранки, замарро, брекети i тисячу дрiбничок.

На щастя, Емiгдiо вже закiнчив усi своi покупки, коли дiзнався, що донька господинi будинку, легка, безтурботна, смiхотлива дiвчина, вмирае за ним.

Чарльз, не зупиняючись на барах, зумiв переконати його, що Мiкаелiна досi зневажала залицяння всiх вiдвiдувачiв ресторану; але диявол, який не спить, змусив Емiгдiо здивувати дитину та його кохану одного вечора в iдальнi, коли вони думали, що негiдник спить, бо була десята година, година, коли вiн зазвичай спав третiм сном, – звичка, яку вiн виправдовував тим, що завжди прокидався рано, навiть якщо тремтiв вiд холоду.

Коли Емiгдiо побачив те, що побачив, i почув те, що почув, а вiн, заради свого i нашого спокою, нiчого не бачив i не чув, вiн думав лише про те, щоб прискорити свiй марш.

Оскiльки вiн не мав до мене жодних претензiй, вiн довiрився менi в нiч перед поiздкою, розповiвши менi, серед iншого, багато чого, що його обтяжувало:

У Боготi немае ледi: це все… кокетки на семи пiдборах. Коли ця зробила це, чого ти очiкував? Я навiть боюся, що не зможу з нею попрощатися. Немае нiчого схожого на дiвчат нашого краю, тут немае нiчого, крiм небезпеки.

Бачиш Карлоса: вiн труп, лягае спати об одинадцятiй вечора, i вiн ще бiльш задоволений собою, нiж будь-коли. Нехай так i буде; я повiдомлю дона Чомо, щоб вiн посипав його попелом. Я захоплююся тим, що ти думаеш лише про навчання.

Тож Емiгдiо пiшов, а з ним i розваги Карлоса та Мiкаелiни.

Таким, коротко кажучи, був шановний i доброзичливий друг, якого я збирався вiдвiдати.