Мацюсеві пригоди

Пiсля ii смертi король наказав, щоб цукерки й надалi туди надсилали. І хоч Мацюсь про це не знав, вiд його iменi давно вже надходили сиротам солодощi та iграшки. [То вже згодом, по роках, Мацюсь зрозумiв, що коли е вiдповiдна стаття в бюджетi, можна зробити людям чимало приемного, навiть про те не знаючи.]

Десь через пiвроку пiсля того, як Мацюсь вступив на трон, стався один випадок, який принiс йому велику популярнiсть. Тобто всi про нього говорили, але не тому, що вiн був королем, а тому, що зробив усiм велику приемнiсть.

Отож розкажу, як це трапилось.

Мацюсь через свого лiкаря домiгся дозволу прогулюватися по мiсту пiшки. Але це ще не все. Вiн довго надокучав лiкаревi, щоб той хоч раз на тиждень одводив його до мiського саду, де граються всi дiти:

– Я знаю, що в королiвському саду гарно, але одному навiть у найгарнiшому мiсцi нудно.

Нарештi лiкар пообiцяв звернутися через дворецького до палацового управлiння, щоб опiкун короля на нарадi мiнiстрiв взяв для короля Мацюся дозвiл на три таких прогулянки.

Може здатися дивним, що королю так важко вибратись на звичайнiсiньку прогулянку. Додам лише, що дворецький тiльки тому погодився клопотати, що лiкар нещодавно вилiкував його вiд отруення несвiжою рибою. А палацове управлiння вже давненько домагалося грошей на будiвництво стайнi, якою мав користуватися й королiвський опiкун. Мiнiстр внутрiшнiх справ погодився лише на зло мiнiстровi фiнансiв. Адже за кожну королiвську прогулянку полiцii давали три тисячi дукатiв, а санiтарному управлiнню – дiжку одеколону й тисячу дукатiв золотом.

Перед кожною такою прогулянкою двiстi чоловiкiв i сто жiнок дбайливо прибирали сад. Пiдмiтали дорiжки, фарбували лавки, поливали алеi одеколоном i витирали пил з дерев та листочкiв. Лiкарi доглядали, щоб було чисто, щоб нiде не курiло, бо бруд i курява шкiдливi для здоров’я. А полiцiя пильнувала, щоб пiд час прогулянок у саду не з’явилися хулiгани, якi штовхаються, кидаються камiнням, б’ються й страшенно галасують.

Король Мацюсь розважався чудово.

Одягнений вiн був просто, й нiхто не мiг пiзнати його. Нiкому навiть на думку не спадало, що король може прогулюватися у звичайнiсiнькому саду. Мацюсь двiчi обiйшов сад i попросив дозволу сiсти на лавку бiля майданчика, де гралися дiти. Та тiльки вiн сiв, як до нього пiдiйшла дiвчинка й спитала:

– Чи не бажаете ви погратися з нами в коло?

Вона взяла Мацюся за руку – i гра почалася.

Дiвчатка спiвали рiзних пiсень i кружляли в колi.