Мацюсеві пригоди

А потiм, коли збиралися почати нову гру, перша дiвчинка запитала у Мацюся:

– У вас е сестричка?

– Нi, нема.

– А хто ваш тато?

– Мiй татусь помер, вiн був королем.

Дiвчинка, мабуть, подумала, що Мацюсь жартуе, бо засмiялася й сказала:

– Якби мiй татко був королем, вiн купив би менi ляльку, величезну, аж до стелi.

Король Мацюсь узнав, що батько дiвчинки служить капiтаном пожежноi охорони, що зветься вона Іренкою i дуже любить пожежникiв, якi часом катають ii на конi.

Мацюсь охоче зостався б у саду й далi, та мав дозвiл гуляти тiльки до четвертоi години двадцяти хвилин сорока трьох секунд.

Нетерпляче ждав Мацюсь наступноi прогулянки, але саме тодi пiшов дощ, i дорослi побоювалися за його здоров’я.

А iншого разу сталося таке. Мацюсь знову грався в коло з дiвчатками, аж тут до них пiдiйшло кiлька хлопчакiв i один вигукнув:

– Дивiться – хлопець граеться з дiвчатами! – i хлопчиська почали смiятися.

Король Мацюсь помiтив, що й справдi лише вiн граеться в коло.

– Ходи краще з нами гратися, – сказав перший хлопець.

Мацюсь пильно глянув на нього. О, та це ж Фелек, той Фелек, з яким Мацюсь так давно хотiв познайомитись. Фелек теж пильно подивився на Мацюся й закричав на весь голос:

– Гляньте, який вiн схожий на короля Мацюся!

Мацюсевi стало страшенно соромно, коли всi почали дивитися на нього, i вiн хотiв якнайшвидше втекти до ад’ютанта, який теж, щоб його не пiзнали, був одягнений у звичайний костюм. Та чи то кваплячись, чи соромлячись, Мацюсь упав i здер колiно.

На засiданнi ради мiнiстрiв було ухвалено заборонити королю ходити в сад. Зрозумiло, треба виконувати всi королевi забаганки, але ходити в звичайний сад йому не можна. Там граються невихованi дiти, якi чiплялися до Мацюся й смiялися з нього, а рада мiнiстрiв не може дозволити, щоб з короля смiялися, бо це не личить королiвськiй честi.

Страшенно засмутився Мацюсь i довго думав про двi своi веселi прогулянки до звичайного саду, поки раптом не згадав про Іренчину мрiю. «Вона хоче мати ляльку, велику, аж до стелi».

Ця думка не давала йому спокою. «Я – король, отже, маю право наказувати. А тим часом я повинен чомусь усiх слухатись. Вчуся читати й писати, як i всi iншi дiти. Мушу мити вуха, шию й чистити зуби так само, як i вони. Таблиця множення однакова й для королiв, i для iнших. То навiщо ж менi бути королем?» Обурився Мацюсь i пiд час аудiенцii зажадав дуже голосно вiд старшого мiнiстра купити найбiльшу ляльку, яка тiльки е на свiтi, й надiслати Іренцi.