Мацюсеві пригоди

В присутностi лiкаря, який щотижня зважував Мацюся i вимiрював, щоб знати, як росте й набираеться сили маленький король, Мацюсь часто зiтхав i скаржився на самотнiсть, а одного разу навiть згадав при вiйськовому мiнiстровi, що дуже хотiв би вчитися вiйськовiй справi.

– Може, ви, пане мiнiстре, знаете якогось взводного, що мiг би давати менi уроки?

– Звичайно, бажання вашоi величностi вчитися вiйськовiй справi дуже добре, але чому вас мае вчити взводний?

– Може, навiть син взводного, – зрадiв Мацюсь.

Вiйськовий мiнiстр насупив брови й записав вимогу короля.

Мацюсь зiтхнув: знав, що той вiдповiсть.

– Про вимогу вашоi величностi я доповiм на найближчому засiданнi ради мiнiстрiв.

«Нiчого з цього не вийде; надiшлють до нього, певно, якогось старого генерала». – подумав Мацюсь.

Проте сталося iнакше. На найближчому засiданнi ради мiнiстрiв обговорювали лише одне: королю Мацюсевi оголосили вiйну одразу три держави.

Вiйна!

Недарма Мацюсь був правнуком хороброго Павла Переможця – кров у нього заграла.

О, коли б мати скло, що запалюе ворожий порох на вiддалi, i шапку-невидимку!

Мацюсь чекав до вечора, чекав другого дня до полудня. І даремно. Про вiйну сказав йому Фелек. На кожний попереднiй лист Фелек кував лише тричi, а цього разу прокував, мабуть, iз сто разiв. Мацюсь збагнув, що в листi буде надзвичайне повiдомлення. Проте вiн i гадки не мав, що таке надзвичайне. Вiйни вже давно не було, бо Стефан Розумний умiв жити в злагодi з сусiдами, i хоч великоi дружби мiж ними не вiдчувалося, одначе й вiдвертоi вiйни нi вiн сам не проголошував, нi iншi не наважувались йому оголосити.

Зрозумiло: вороги скористалися з того, що Мацюсь маленький i недосвiдчений. Але тим дужче прагнув Мацюсь довести, що вони помилилися, що король Мацюсь, хоч i малий, зумiе оборонити свою краiну. Лист Фелека повiдомляв:

«Три держави оголосили вашiй королiвськiй величностi вiйну.

Батько мiй завжди нахвалявся, що при першiй же звiстцi про вiйну нап’еться з радощiв. Я жду цього, бо нам необхiдно побачитись».

Чекав i Мацюсь. Вiн думав, що того ж дня його запросять на надзвичайне засiдання ради, i тодi вiн, Мацюсь, законний король, вiзьме до своiх рук державне кермо. Якась нарада справдi-таки вiдбулася вночi, але Мацюся не покликали.

А наступного дня iноземний вихователь вiдбув з Мацюсем урок, як i звичайно.