Мацюсеві пригоди

Ви, пане старший мiнiстр, знаете всi справи, отже, повиннi залишитися. Коли я виграю вiйну, тодi поговоримо.

– Але в газетах писали, що я йду у вiдставку.

– А тепер напишуть, що ви залишаетесь, бо таке мое прохання.

Король Мацюсь хотiв сказати: «Такий мiй наказ», проте, мабуть, розум батька пiдказав йому в таку важливу хвилину замiнити слово «наказ» на «прохання».

– Панове, ми повиннi захищати батькiвщину, повиннi захищати нашу честь.

– То ваша величнiсть воюватиме з трьома державами? – запитав вiйськовий мiнiстр.

– А що ж ти хочеш, пане мiнiстр, щоб я просив у них миру? Адже я правнук Павла Переможця. [Господь нам помагатиме.]

Сподобалася мiнiстрам така промова, i старший мiнiстр був задоволений, що король його просить. Вiн ще трохи покомизився для годиться, та зрештою погодився залишитись.

Довго тривала нарада, а коли скiнчилася, хлопчаки на вулицях загукали:

– Надзвичайний випуск! Кризу лiквiдовано!

Це означало, що мiнiстри помирилися.

Мацюсь був трохи здивований, що на засiданнi нiчого не згадувалося про те, як вiн, Мацюсь, виступатиме з промовою перед народом, як iхатиме бiлим конем на чолi хороброго вiйська.

Говорили про залiзницi, грошi, сухарi, чоботи для вiйська, про сiно, овес, воли й свинi, нiби не про вiйну йшлося, а про щось зовсiм iнше. Мацюсь багато чув про давнi битви, але нiчого не знав про сучасну вiйну. І от скоро вiн мав пiзнати ii, мав зрозумiти, навiщо цi сухарi й чоботи i що в них спiльного з вiйною.

Неспокiй Мацюся зрiс, коли назавтра, о певнiй годинi, з’явився його iноземний вихователь, щоб розпочати уроки.

Проте не минуло й половини уроку, як Мацюся покликали до тронного залу.

– Оце вiд’iздять посли держав, що оголосили нам вiйну.

– А куди вони iдуть?

– Додому.

Мацюсевi здалося дивним, що посли можуть так вiльно виiхати, одначе краще так, нiж коли б тих послiв посадили на палю чи пiддали тортурам.

– А навiщо вони прийшли?

– Попрощатися з вашою королiвською величнiстю.

– Я повинен вдати ображеного? – спитав вiн тихо, щоб не почули лакеi, бо iнакше вони втратили б до нього повагу.

– Нi, ваша королiвська величнiсть попрощаетеся з ними люб’язно. Зрештою, вони це зроблять самi.

Посли не були зв’язанi, нi на ногах, нi на руках у них не було кайданiв.

– Ми прийшли попрощатися з вашою королiвською величнiстю. Нам дуже прикро, що починаеться вiйна. Ми зробили все, щоб не допустити ii. На жаль, нам це не вдалося.