Мацюсеві пригоди

Виявляеться, вiйська вже тиждень як у дорозi, вже вiдбулися двi не дуже вдалi битви, а вiйсько очолив старий генерал, про якого навiть батько Фелека, щоправда, трохи п’яний, сказав: йолоп. Мацюсь, можливо, поiде лише один раз на фронт, та й то в таке мiсце, де йому нiщо не загрожуватиме. Мацюсь буде вчитися, а народ його захищатиме. Коли привезуть поранених у столицю, Мацюсь вiдвiдае iх у шпиталi, а коли вб’ють генерала, Мацюсь буде на похоронi.

– Як же це? Виходить, не я захищатиму народ, а народ захищатиме мене?

А як же королiвська честь? А що про нього подумае Іренка? Отже вiн, король Мацюсь, тiльки на те й король, щоб учити граматику й дарувати дiвчаткам ляльки, великi, аж до стелi.

Ну, якщо так думають мiнiстри, то вони погано знають Мацюся.

Фелек доiдав п’яту пригорщу малини, коли Мацюсь шарпнув його за плече й сказав:

– Фелеку!

– Слухаю, ваша величносте.

– Хочеш бути моiм другом?

– Слухаю, ваша величносте.

– Фелеку, те, що я тобi зараз скажу, таемниця.

Пам’ятай про це i не зрадь мене.

– Слухаю, ваша величносте.

– Сьогоднi вночi я втечу з тобою на фронт.

– Слухаю, ваша величносте.

– Поцiлуйся зi мною.

– Слухаю, ваша величносте.

– І кажи менi «ти».

– Слухаю, ваша величносте.

– Я вже не король. Я, стривай, – як би це менi назватись? Я Томек Палюх. Ти для мене – Фелек, я для тебе – Томек.

– Слухаю, – сказав Фелек, квапливо ковтаючи шматок лосося.

Вирiшено: сьогоднi о другiй годинi ночi Мацюсь буде бiля огорожi.

– Слухай, Томеку, коли нас буде двое, то провiзii треба мати бiльше.

– Гаразд, – вiдповiв Мацюсь неохоче, бо йому здавалося, що в таку важливу хвилину не випадае думати про шлунок.

Іноземний вихователь скривився, коли побачив на щоцi Мацюся слiди малини – знак вiд Фелекового поцiлунку. Та оскiльки вже й до палацу докотилася военна метушня, нiчого не сказав.

Адже нечувана рiч: хтось украв учора з королiвського буфета розпочату пляшку коньяку, найкращу ковбасу й половину лосося.

Цi делiкатеси iноземний вихователь виканючив для себе тодi, коли приймав посаду вихователя престолонаступника, ще за життя старого короля. І от сьогоднi вперше вiн лишився без ласощiв. Хоч кухар дуже хотiв повернути йому втрачене, проте треба було написати нове замовлення, на якiм управлiння палацу мало поставити штамп, а придворний економ повинен його пiдписати – i лише тодi, за наказом начальника складу, можна одержати нову пляшку.