Мацюсеві пригоди

– Малий ще, невiдомо, що з нього виросте.

Мацюсь хотiв ще щось сказати, але Фелек спритно перевiв розмову на iншу тему.

– Так от я й кажу. Йдемо ми втрьох, а тут як бабахне, я думав – бомба з лiтака. А це тiльки ящик з ракетами. Потiм аж зiрки посипалися з неба!

– А на бiса iм ракети на вiйнi?

– Щоб освiтлювати дорогу, коли нема рефлекторiв.

– А там поруч стояла важка артилерiя. Конi перелякалися i – на нас. Ми обое вбiк, а той не встиг.

– І що, дуже його поранило?

– Кровi було багато.

– От вона, вiйна, – зiтхнув хтось. – Є там у вас iще коньяк? Що ж це паровоза не видно?

Саме тiеi митi подали ещелон. Колотнеча, бiганина, метушня.

– Нiкому не сiдати! – крикнув, пiдбiгаючи, поручик.

Але голос його потонув у загальному галасi.

Мацюся й Фелека солдати кинули у вагон, мов два пакунки. Десь поблизу iржали конi, не бажаючи заходити у вагон, хтось мав причепити чи вiдчепити якiсь вагони, ещелон подався вперед – щось стукнуло – знову покотився назад.

Мацюсь нiбито бачив i чув усе, але очi йому склеплювалися. Коли поiзд справдi-таки рушив – Мацюсь не знав. Вiн прокинувся пiд розмiрений стукiт колiс об рейки й зрозумiв, що поiзд уже мчить.

«Їду», – подумав король Мацюсь i знову заснув.

Роздiл сьомий

Ещелон складався з тридцяти товарних вагонiв для солдатiв, кiлькох вiдкритих платформ з вiзками й кулеметами та одного пасажирського вагона, в якому iхали офiцери.

Прокинувся Мацюсь геть змучений i хворий. Болiли здерта рука, спина й очi. Долонi були бруднi й липкi, все тiло страшенно свербiло.

– Вставайте, раки, бо суп захолоне.

Не звиклий до солдатськоi iжi, Мацюсь ледве проковтнув кiлька ложок.

– Їж, брате, бо нiчого iншого не дадуть, – умовляв його Фелек, але даремно.

– В мене болить голова.

– Слухай, Томеку, тiльки не здумай хворiти, – прошепотiв стурбований товариш. – На вiйнi дозволяеться бути пораненим, але не хворим.

І Фелек раптом почав чухатися.

– Правду казав старий, – зауважив вiн. – Уже паразити насiли. А тебе не кусають?

– Хто? – запитав Мацюсь.

– Хто? Блохи. А може, й щось гiрше. Старий менi казав, наче на вiйнi менш дошкуляють кулi, нiж оця звiрина.