Мацюсеві пригоди

Була вже зима, а взимку все одно доводиться сидiти в окопах.

Лише тодi, коли вороги дiзналися, що вiйська Мацюся мають намiр прорвати фронт, вони почали серйозно вести розвiдку й викрили таемницю.

І ось напередоднi атаки було пiдмовлено якогось шалапута кинути камiнь у ляльку-Мацюся. Мацюсь розбився. Порцеляна розсипалась, лише рука ляльки все ще вiддавала в повiтрi честь, хоч голови вже не було. І тут однi вдалися в розпач, iншi почали сердитися, що iх обдурюють, [i погрожувати революцiею,] а третi просто смiялися.

Коли наступного дня пiсля пробноi атаки, в якiй король Мацюсь попав у полон, мав розпочатися генеральний наступ, над вiйськами раптово з’явилися лiтаки. Замiсть бомб вони скидали листiвки. То були прокламацii.

«Солдати! – писалося в прокламацiях. – Генерали й мiнiстри вас обдурюють. Мацюся вже немае. З початку вiйни вулицями столицi роз’iжджае порцелянова лялька, яку сьогоднi розбив каменем якийсь шибеник.

Ідiть додому, киньте воювати».

Ледве вдалося переконати солдатiв, щоб хоч трохи почекали, бо, можливо, це брехня.

Але нiхто вже не хотiв iти в наступ. І тодi Фелек розповiв усе. Зрадiли генерали, подзвонили капiтановi, щоб той негайно прислав Мацюся в штаб. Та яким був iхнiй переляк, коли вони дiзналися, що Мацюсь у першiй же атацi попав у полон.

Що робити? Сказати обуреним солдатам, що Мацюсь у полонi, – вони, вже раз ошуканi, не захочуть цьому вiрити. І ось на термiновiй нарадi було ухвалено кинути на ворога лiтаки й пiд час переполоху викрасти Мацюся.

Лiтаки було подiлено на чотири загони. Перший мав напасти на табiр вiйськовополонених, другий – на в’язницю, третiй – на пороховi склади, а четвертий – на офiцерський штаб.

Так i зробили. Закидали бомбами хату, в якiй розташувалися офiцери. Не було кому тепер давати накази. Скинули чимало бомб туди, де, як iм здавалося, мiстилися пороховi склади. Але даремно, бо порохових складiв там уже не було. Третiй загiн напав на табiр вiйськовополонених, шукаючи Мацюся, проте не знайшов його там.

І лише четвертий загiн натрапив на Мацюся i, непритомного, з великими труднощами одвiз у свiй штаб.

– Завдання виконано вiдмiнно, панове. А скiльки втрачено лiтакiв?

– Послали ми тридцять чотири лiтаки, а повернулося п’ятнадцять.

– Скiльки тривала атака? – запитав Мацюсь.

– З часу вильоту до повернення минуло сорок хвилин.

– Добре, – сказав вiн. – Отже, завтра генеральний наступ.

Офiцери з радощiв навiть заплескали в долонi.