Мацюсеві пригоди

– Зараз же заберiть геть усi цi заморськi витребеньки! – крикнув Мацюсь. – Я хочу ковбаси з капустою та пива.

Ой лишенько, у королiвському буфетi анi шматочка ковбаси! Та, на щастя, капрал палацовоi охорони позичив.

– Ах ви, мамii, маруди, лежнi, пестуни, розтяпаки, дженджики! – викладав Мацюсь усю свою солдатську науку. – Отепер я за вас вiзьмуся!

Уминае Мацюсь ковбасу, аж за вухами лящить, а сам думае: «Тепер знатимуть, що повернувся справжнiй король, якого треба слухатись».

Мацюсь передчував, що пiсля звитяжноi вiйни вiн змушений буде розпочати не менш запеклу боротьбу зi своiми мiнiстрами.

Ще на фронтi до нього докотилися чутки, нiби мiнiстр фiнансiв кипить од лютi.

– Гарний переможець, – казав мiнiстр фiнансiв. – Чому не зажадав контрибуцii? Завжди так було – хто програе, той платить. Благородний? Чудово, хай тепер сам хазяйнуе, коли в скарбницi порожньо. Нехай платить фабрикантам за гармати, шевцям за чоботи, постачальникам за овес, горох, крупу.

Доки була вiйна, всi чекали, а тепер – плати, коли нема з чого.

Розлючений був i мiнiстр закордонних справ.

– Вiдколи свiт стоiть, ще не укладали миру без мiнiстра закордонних справ! Що ж я, тiльки для вистави? Геть усi смiються з мене.

Мiнiстровi торгiвлi фабрикант не давав спокою:

– Плати за порцелянову ляльку.

І в старшого мiнiстра сумлiння було не зовсiм чисте, i префект полiцii трохи побоювався, що не дуже розумно пояснив Мацюсеву втечу.

Мацюсь дещо знав, про дещо здогадувався i тепер надумав дати всьому лад.

Набридла йому мiнiстерська тяганина. Або вони його слухатимуть, або – геть звiдси. [Тепер прем’ер-мiнiстра не проситиме, коли йому заманеться хворiти.]

Мацюсь облизнувся, з’iвши ковбасу, сплюнув на килим i наказав вилити на себе цеберко холодноi води.

– Це солдатське купання, – сказав вiн задоволений, насунув на голову корону й рушив до залу засiдань. Там був вiйськовий мiнiстр.

– А де решта?

– Вони не знали, що ваша королiвська величнiсть бажае з ними радитися.

– Може, вони думали, що пiсля вiйни я засяду за уроки з iноземним вихователем? А вони робитимуть, що захочуть?.. Пiд три чорти, вони дуже помиляються… Пане мiнiстр, призначаю нараду на другу годину. Коли ми зайдемо до залу, в коридорi повинен тихесенько зiбратися взвод солдатiв. Взводний хай чатуе пiд дверима. Як тiльки я плесну в долонi, вiн повинен зайти з солдатами до залу.