Мацюсеві пригоди

Якщо вихованець «Дому» вважав себе покривдженим, вiн мiг позивати свого кривдника в колегiйному судi, незалежно вiд того, був це iнший вихованець чи вихователь.

По-друге, спiльне господарювання. Сиротинцi, отримуючи геть недостатне фiнансування вiд благочинних товариств i окремих осiб, домоглись повного самообслуговування. Працювали всi, працювали тiльки з власноi волi i охоче. Авторитет кожного вихованця визначався тим, якi зусилля вiн покладав на благо «Дому». Дiти й дорослi разом розпоряджалися фiнансами «Дому».

Нарештi, суспiльнi зв’язки. Всi сторони життя сиротинця висвiтлювались у внутрiшнiх засобах iнформацii, зокрема – у тижневику, в якому i дiти, i вихователi могли вiльно висловлювати свою точку зору. (До речi, саме з iнiцiативи Януша Корчака у Польщi впродовж кiлькох рокiв виходив часопис «Малий огляд» – чи не перший такого роду в свiтi, – дописувачами якого були тiльки дiти i молодь.) А сам Корчак, пiд iм’ям Старий Доктор, регулярно виступав по радiо, звертаючись до дiтей i дорослих всiеi Польщi i пояснюючи своi починання.

Все в «Домi» було влаштовано так, щоб вихованцям було зручно i затишно жити (а не так, щоб дорослим було зручно контролювати дiтей). Наприклад, кожен мав особисту скриньку, де мiг замкнути i зберiгати своi скарби, хоч би якi вони були – нiкому, включаючи вихователiв, не дозволялось робити «ревiзiю» скарбничок. Якщо вихованцi мiнялись будь-якими речами, iграшками, наприклад, або щось одне одному продавали, такi «оборудки» не заборонялись, а, навпаки, могли нотарiально пiдтверджуватись.

Поруч з iстинним культом працi в «Домi» заохочувався культ спорту i, сказати б, культ дитячого дозвiлля. Перелiчити всi подробицi в органiзацii повсякденного життя «Дому сирiт» та «Нашого дому» було б складно. Але американськi журналiсти, вiдвiдавши у 20-тi роки «Дiм сирiт», назвали його «окрасою Польщi».

В обох закладах Старий Доктор зробив повсякденним забезпечення права, про яке в тi часи навiть не подумали автори Женевськоi конвенцii, – права дитини на повагу.

Вiн проголосив це право i обгрунтував його в окремiй брошурi. Але та книжечка була б лише збiркою дотепних висловiв, якби автор ii не втiлив своi принципи у життя в «Домi сирiт» i в «Нашому домi». Вiн заснував нехай дуже маленьку, але дуже ефективну дитячу державу, що жила на засадах справедливостi та взаемноi поваги.