Мацюсеві пригоди

– І ми були колись маленькими, – сказав старший мiнiстр.

– Ну, гаразд, а тепер скiльки вам рокiв?

– Сорок три, – вiдказав старший мiнiстр.

– А чому ви керуете тими, хто старший за вас? І пан мiнiстр шляхiв сполучення молодий, а в поiздах iздять i старi люди.

Тодi мiнiстри вiдповiли:

– Це правда.

– То що ви скажете на це, пане мiнiстр юстицii? Можна так зробити?

– Нi в якому разi, – заперечив мiнiстр юстицii, – за законом (том 1349) дiти належать батькам. Є лише одна можливiсть…

– Яка? – спитали всi з цiкавiстю.

– Король Мацюсь повинен назватися: король Мацюсь Перший Реформатор (том 1764, стор. 377).

– Що це означае?

– Це означае, що вiн король, який змiнюе закон. Коли король скаже: «Хочу видати закон такий чи такий», то я вiдповiм: «Не можна, бо вже е iнший закон». А коли король скаже: «Хочу ввести таку чи таку реформу», я вiдповiм: «Чудово».

Всi згодились. Але найтруднiше було з Фелеком.

– Не може вiн бути фаворитом.

– Чому?

– Тому що цього не дозволяе етикет.

На засiданнi не було церемонiймейстра, i мiнiстри не могли докладно пояснити, що таке придворний етикет. Одне вони знали напевно, що королi можуть мати фаворитiв тiльки пiсля смертi. Це не означае, що король Мацюсь, боронь боже, повинен умерти, проте документ на фаворитство мае бути будь-якою цiною вiдiбраний у Фелека.

– Так, цей документ незаконний, – пiдтвердив мiнiстр юстицii. – Фелек може приходити до короля, може бути його щирим другом, але про це не треба писати, та ще й до того ж скрiплювати печаткою.

– Ну, гаразд, – сказав Мацюсь, щоб випробувати мiнiстрiв, – а коли я не поступлюся й залишу вас i далi у в’язницi?

– Це вже зовсiм iнша справа, – посмiхнувся мiнiстр юстицii. – Король все може.

Здивувався Мацюсь, що через якусь дурницю, через якийсь папiрець стiльки людей згоднi сидiти в холоднiй.

– Ваша королiвська величнiсть, – сказав мiнiстр юстицii, – ви не ображайтеся – закон i це передбачае; е й про це згадка в 235 томi. Король може й за життя призначати фаворитiв, але повинен називатися не реформатором…

– А як? – спитав Мацюсь стривожено, бо почав уже про дещо здогадуватися.

– Вiн повинен бути королем-тираном.

Мацюсь пiдхопився, тюремна варта насторожено пiднесла шаблi. Запала тиша. Всi навiть зблiдли вiд страху, чекаючи, що скаже король Мацюсь. Навiть тюремнi мухи перестали дзижчати.

А Мацюсь голосно й виразно сказав:

– Вiд сьогоднi я називаюся королем Мацюсем Реформатором. Панове, ви вiльнi.