Мацюсеві пригоди

«Якi рiзнi бувають королi», – подумав Мацюсь i зауважив:

– Кажуть, у вашоi величностi е величезний будинок. Дуже-дуже великий.

– А, так. Я не показував його вашiй величностi, бо це будинок парламенту. Оскiльки у вашiй краiнi немае народовладдя, я вважав, що це вам буде нецiкаво.

– А я б дуже хотiв побачити цей… цей… парламент.

Мацюсь не зрозумiв, про що говорив король, i знову подумав: «Дивно. Менi стiльки розповiдали, що робили королi сто, двiстi, триста, тисячу рокiв тому, i нiхто не сказав, що роблять королi тепер i якi вони з себе.

Коли б я знав iх ранiше, можливо б справа не дiйшла до вiйни».

Король знову став грати на скрипцi, а Мацюсь, Геленка i Стасек слухали.

– Чому ваша величнiсть грае так сумно?

– Тому, друже мiй, що життя невеселе. А в короля, мабуть, життя найсумнiше.

– У коро-ля-а? – здивувався Мацюсь. – А тi двое такi веселi…

– І вони сумнi, любий Мащосю. Вони лише при гостях удають, що бадьорi, бо такий уже звичай, так вимагае етикет.

Хiба можуть бути веселими королi, якi нещодавно програли вiйну?

– Он чому ваша величнiсть так сумуе!

– Якраз я найменше з усiх нас трьох. Я навiть задоволений.

– Задоволенi? – ще дужче здивувався Мацюсь.

– Так, бо я не хотiв цiеi вiйни.

– Навiщо ж ви воювали?

– Мусив, iнакше не мiг.

«Дивний якийсь король, – подумав Мацюсь, – не хоче воювати, а оголошуе вiйну й радiе потiм, що програв ii. Дуже дивний король».

– Виграна вiйна – це велика небезпека, – вiв далi король, немов розмiрковуючи сам з собою.

 – Тодi найлегше забути, для чого живе король.

– А для чого живе король? – наiвно запитав Мацюсь.

– Принаймнi не для того, щоб носити корону. Його мета дати щастя своiм пiдвладним. А як його дати? Для цього запроваджуються рiзнi реформи.

«Ого, це цiкаво», – подумав Мацюсь.

– А реформи – це найважче, так, це найважче.

І нараз скрипка так сумно заграла, мов заплакала, мов скоiлося нещастя.

Довго цiеi ночi розмiрковував Мацюсь, перевертався з боку на бiк, а у вухах йому все бринiла сумна мелодiя скрипки.

«Запитаю в нього, вiн менi порадить. Це, мабуть, добра людина. Я король-реформатор, а не знаю, що таке реформи. А от вiн каже, що це дуже важко. – І знову подумав: – Можливо, вiн бреше, можливо, вони домовилися мiж собою, щоб саме цей третiй король дав менi на пiдпис який-небудь документ».

Мацюся дуже дивувало, чому з ним нiхто не говорить про позику i взагалi нi про що таке.