Митькозавр iз Юрківки

– Якщо вже ти так налякався, – радiв лев, – то що буде з отими куцохвостиками! Уявляеш? Та вони зацiпенiють од страху! Ось ми iх чим вiзьмемо!

– То ти хочеш… – почав був Вовк.

– А певно ж! Нацупимо на себе оцю хламиду – i хапай iх голими руками. Молодець я чи нi?

– Молодець! – одказав Вовк. – Стратьог!

Роздiл VI

Буцик iз Бурмосиком запаслися дровами на зиму i з легким серцем крокували додому, балакаючи про Люську.

– І що найголовнiше, – казав Буцик, – ти помiтив: останнiм часом вона дуже змiнилась.

– Таки змiнилась, – охоче пiдтвердив Бурмосик.

– А якою стала роботящою! По хазяйству вже собi раду дае. А як навчилася готувати! Я думаю, таку велику силу мае вплив колективу, тобто нас iз тобою.

– Але не тiльки це, – озвався Бурмосик.

– А що ще?

– Та бач… – мовив Бурмосик. – Е-е… Ти звернув увагу, що Люська ось уже скiльки днiв ходить iз замотаною рушником головою?

– Каже, бiдна, що голiвка болить. І лiки не допомагають.

– Так знай же, що нiяка голова в неi не болить!

– Не болить? – здивувався Буцик.

– Нi, – вiдповiв Бурмосик. – Просто я пiдсунув Люсьцi замiсть ii дзеркальця – криве, з того уламка, що менi подарували минулого лiта циркачi! І тепер вона думае…

– Ай-я-яй, – урвав його Буцик. – Бiдна дiвчинка! Ну навiщо ж ти так?

– Бо вона нiчого не робила.

– Та ми ж i самi чудово обходились. Бiдна дiвчинка, як iй гiрко! Не чекав я од тебе такого.

– Я ж пожартував. А Люсьцi од того тiльки користь, бо у неi в головi однi тiльки квiточки були.

– Сьогоднi ж розкажи iй про все, – вiв свое Буцик. – Вона ж, певно, дуже страждае.

– Та я й сам збирався. Тiльки розказувати не буду, а пiдмiню дзеркальце i все.

– Хай хоч так, – погодився Буцик.

Люська iз обмотаною рушником головою стрiла iх на порозi. У хатi була чисто вимита пiдлога, вiкна сяяли прозорiстю, з печi смачно пахло.

– Як вам працювалося? – спитала Люська, насипаючи в тарiлки.

– Чудово! – вiдповiв Буцик. – Бо знали, що вдома нас чекае така господинька.

– Та що там, – зашарiлась Люська. – Гм… А пам'ятаеш, Бурмосику, ти казав, що з неробами може щось трапитись? Нас це, звiсно, не стосуеться. А чи бувае так: потiм, якщо цей нероба увесь час робить, то з ним трапиться щось навпаки?

– Авжеж, бувае, – швидко вiдповiв Бурмосик, зиркнувши краем ока на Буцика. – Неодмiнно.

– А коли? – нетерпляче згукнула Люська.

– Та… Зовсiм небагато часу мае минути. Здаеться, тиждень.