Нові пригоди славетної п’ятірки

Втiм, можливо, ви не любите собак?

– Мiж iншим – так, не люблю, – визнав пан Роланд. – У дитинствi мене сильно покусав собака, i вiдтодi я нiколи не вiдчував до собак прихильностi. Але гадаю, що з часом Тiм звикне до мене.

Усi посiдали до бiдарки. Було тiснувато. Тiмотi позирав на кiсточки пана Роланда з таким виглядом, нiби залюбки кусьнув би iх. Енн розсмiялася.

– Тiм поводиться дивно, – сказала вона. – Вам пощастило, пане Роланд, що ви не його навчатимете! – Вона посмiхнулася репетиторовi, й той посмiхнувся у вiдповiдь, оголивши дуже бiлi зуби.

Очi у нього були такi ж яскраво-блакитнi, як у Джорджi.

Енн вiн сподобався. Дорогою вiн жартував з хлопцями, i вони почали думати, що насправдi дядько Квентiн зробив непоганий вибiр.

Лишень Джорджа мовчала. Вона вiдчувала, що учитель неприязно ставиться до Тiмотi, а Джорджi не мiг подобатися той, хто не переймався симпатiею до Тiмотi з першого погляду. Їй також здалося дуже дивним, що Тiм не дав лапу вихователю. «Вiн розумний пес, – мiркувала вона.

 – І знае, що пановi Роланду вiн не подобаеться, а тому й не дав йому лапу. Ти не винний, любий Тiме, я б теж не вiталася з тим, кому не подобаюсь!»

По приiздi пана Роланда провели до його кiмнати. Тiтка Феннi спустилася вниз i звернулася до дiтей:

– Ну, вiн здаеться приемним i веселим. Хоча борода молодiй людинi не пасуе.

– Молодий?! – вигукнув Джулiан. – Та вiн страшенно старий. Йому, як мiнiмум, сорок!

Тiтка Феннi розреготалася:

– Вiн вам здаеться таким старим? Ну що ж, старий вiн чи нi, але я упевнена, що вiн до вас ставитиметься добре.

– Тiтко Феннi, невже нам не можна розпочати заняття вже пiсля Рiздва? – стривожено запитав Джулiан.

– Звичайно, не можна! – вiдповiла та. – До Рiздва ще майже тиждень, а ви ж не думаете, що ми запросили пана Роланда приiхати, щоб до кiнця Рiздва нiчого не робити?

Дiти застогнали.

– Ми збиралися зробити якiсь покупки до Рiздва, – сказала Енн.

– Ну, ви зможете це зробити в другiй половинi дня, – вiдповiла тiтка. – Уроки будуть лише вранцi, по три години.

Нiкому з вас це не зашкодить!

У цю мить униз зiйшов вихователь, i тiтка Феннi повела його до дядька Квентiна. За деякий час вона повернулася з дуже задоволеним виглядом.

– Пановi Роланду буде цiкаво спiлкуватися з вашим дядьком, – повiдомила вона Джулiану. – Вони поладнають. Пан Роланд нiби добре розумiеться на тому, над чим працюе ваш дядько.

– Сподiваймося, вiн переважно з дядьком i спiлкуватиметься, – тихо мовила Джорджа.