Нові пригоди славетної п’ятірки

– Що сталося? – вигукнув Джулiан. – Що тут коiться?

– Тiм стрибнув на кiшку, схибив i сильно вдарився об стiнну лиштву, – вiдповiла Джорджа. – І ось тут лиштва вивалилася, i в стiнi утворилася дiра – ось дивiться!

– Лиштва з секретом! – збуджено закричав Дiк i зазирнув у дiру. – Овва! А ви знали про цю дiру, панi Сандерс?

– Звичайно, – вiдповiдала старенька. – У будинку багато такоi дивовижi. Коли я обережно полiрую лиштву, намагаюсь зайве не тиснути, бо вона обов’язково зрушить з мiсця.

– А що там, позаду? – запитав Джулiан.

Дiра була завширшки з його голову, i коли вiн просунув ii туди, то не побачив нiчого, окрiм темряви. Сама кам’яна стiна знаходилася дюймах у вiсьмох вiд лиштви.

– Дайте свiчку, потрiбна свiчка! – розхвилювалася Енн. – У вас часом немае лiхтарика, панi Сандерс?

– Нi, але е свiчка, якщо хочете. Вона в кухнi на поличцi над камiном.

Енн стрiмголов майнула в кухню. Джулiан засвiтив свiчку i просунув ii в дiру. Іншi навалилися на нього ззаду, намагаючись зазирнути в отвiр.

– Не штовхайтеся, – дратувався Джулiан. – Чекайте своеi черги, дурнята. Дайте спочатку менi подивитися.

Вiн добре роздивлявся, але не бачив нiчого, окрiм темряви i кам’яноi стiни. Тодi передав свiчку Дiку, а потiм i решта подивились. Панi Сандерс давно вже пiшла до кухнi. Для неi ця лиштва – не дивина.

– Вона сказала, що в будинку чимало такоi дивовижi, – зауважила Енн. – А якоi саме? Запитаймо ii.

Вони повернули лиштву на мiсце i пiшли поговорити з панi Сандерс.

– Панi Сандерс, – запитав Джулiан, – а якi ще дива е на фермi Кирiн?

– Нагорi стоiть шафа iз задньою фальшстiнкою, – вiдповiла старенька. – Та заспокойтесь. Запевняю вас, нiчого особливого в цьому немае! А бiля камiна випинаеться великий камiнь, котрий, якщо його пiдняти, вiдчиняе схрон. Гадаю, у давнину людям потрiбнi були гарнi сховки для усякоi всячини.

Дiти майнули до каменю, на який вона вказала. У нього було вставлено залiзне кiльце, яке дозволяло легко потягти його нагору.

Пiд ним була виiмка, в якiй помiстилася б скринька. Зараз там було порожньо, але однаково це виглядало дуже захопливо.

– А де шафа? – запитав Джулiан.

– Моi старечi ноги надто втомилися, щоб зранку стрибати по сходах, – сказала фермерка. – Можете подивитися без мене. Сходами вгору, потiм повернiть праворуч, а далi – увiйдiть до других дверей, якi побачите. Шафа – у далекому кутку кiмнати. Вiдкрийте дверцята i намацайте внизу дучку в дерев’янiй поверхнi.