Нові пригоди славетної п’ятірки

Вiн уже збирався витягнути руку, коли його пальцi намацали в стiнi дiрку.

«Дивно! – подумав Дiк. – Нащо ця дiрка в стiнi?»

Вiн устромив у дiрку великий i вказiвний пальцi й поворушив ними. Усерединi стiни намацав якийсь горбок, схожий на пташине сiдало, i йому вдалося схопити його. Вiн почав водити по ньому пальцями, але нiчого не вiдбувалося. Тодi вiн вхопився за нього мiцнiше й потягнув.

Із стiни випнувся камiнь! Дiк так здивувався, що впустив важкий камiнь, i той загуркотiв на пiдлогу поза лиштвою.

На шум до передпокою збiглися його друзi.

– Що ти тут виробляеш, Дiку? – спитав Джулiан. – Ти нiчого не зламав?

– Нi, – вiдповiв Дiк, обличчя якого порожевiло вiд хвилювання. – Я просунув туди руку i виявив дiрку в одному з каменiв у муруваннi. Вхопився двома пальцями за якусь опуклiсть i потягнув. Камiнь випнувся назовнi, i це так мене вразило, що я його впустив. Вiн впав, i ви почули цей гук.

– Отакоi! – сказав Джулiан, намагаючись вiдiпхнути Дiка вiд отвору. – Дай-но менi поглянути.

– Нi, Джулiане, – заявив Дiк, вiдштовхуючи його. – Це мое вiдкриття. Почекай, поки я подивлюся, чи зможу я щось намацати в дiрцi. До неi важко добратися!

Іншi нетерпляче чекали. Джулiан ледве утримувався вiд бажання вiдiпхнути Дiка. Дiк просунув руку якнайдалi i склав долоню, щоб чимдалi проникнути в простiр, який утворився пiсля падiння каменю. Пальцi його мацали навкруги i наштовхнулися на щось схоже на книжку. Вiн обережно, поволi витягнув знайдене назовнi.

– Старовинна книжка! – сказав вiн.

– А що в нiй? – скрикнула Енн.

Друзi почали обережно гортати сторiнки. Папiр був сухий i крихкий, i деякi сторiнки спорохнiли.

– Гадаю, це книжка рецептiв, – сказала Енн, яка гострим своiм зором прочитала кiлька слiв, написаних старим брунатним вицвiлим атраментом. – Покажiмо ii панi Сандерс.

Дiти вiднесли книжку фермершi. Та розреготалася, побачивши iхнi сяючi обличчя. Вона узяла книжку i спокiйно подивилася на неi.

– Так, – пiдтвердила старенька, – це лишень книжка рецептiв.

Бачите iм’я на титулi – Елiс Мерi Сандерс. Це, либонь, моя прабабуся. Я знаю, що вона славилася своiми лiками. Кажуть, вона могла вилiкувати будь-яку людину або тварину вiд багатьох хвороб.

Джулiан розчаровано мовив:

– Шкода, що ii почерк такий нерозбiрливий. І вся книжка розвалюеться. Вона напевно дуже стара.

– Гадаете, у сховку iще щось е? – спитала Енн. – Джулiане, пiди-но й засунь ти руку, бо в тебе вона довша, нiж у Дiка.