Нові пригоди славетної п’ятірки

– Панi Сандерс, а цей шматок полотна вам теж потрiбний? – з тривогою в голосi запитав Джулiан. Йому кортiло забрати його додому i як слiд вивчити. Вiн був упевнений, що у позначках прихована якась хвилююча таемниця, i йому вкрай не хотiлося вiддавати тканину панi Сандерс.

– Та забирайте його, паничу, якщо хочете, – усмiхнулася панi Сандерс. – Собi я залишу рецепти, Джон отримае кисет. А ви забирайте цю стару ганчiрку, якщо вона вам потрiбна, хоча менi не до тями, нащо вона вам здалася. А ось i Джон!

Вона почала говорити голоснiше, щоб глухенький чоловiк ii почув:

– Джоне, ось тут для тебе е кисет.

Дiти знайшли його десь за тiею зрушеною лиштвою у передпокоi.

Джон узяв кисет i обмацав його.

– Дивний вiн якийсь, але кращий за мiй, – нарештi сказав старий. – Ну, юнацтво, не хочу вас квапити, але зараз уже година дня, i вам час повертатися додому обiдати.

– Йой! – вигукнув Джулiан. – Ми запiзнимося! До побачення, панi Сандерс, i дякуемо красно за печиво i цю стару тканину. Ми постараемося з’ясувати, що тут написано, i розповiмо вам.

Рушаймо мерщiй! Де Тiм? Тiмотi, швидше сюди, ми спiзнюемося!

Уся п’ятiрка швидко вибiгла надвiр. Вони й справдi спiзнювалися, тож довелося здебiльшого бiгти, а через це розмовляти було важко. Але ранковi подii так iх полонили, що вони походьма захекано все ж обмiнювалися враженнями.

– Цiкаво, – пихкав Джулiан, – що ж таки означають позначки на ганчiрцi. Обов’язково дiзнаюся. Я упевнений, що це щось таемниче.

– А ми комусь про це розповiмо? – запитав Дiк.

– Нi, – сказала Джорджа. – Тож тримаймо нашу знахiдку в секретi.

– Якщо Енн почне щось вибовкувати, копнiть пiд столом, як ми це робили минулого лiта, – сказав усмiхаючись Джулiан. Бiдоласi Енн важко було прип’ясти язика, i ii часто доводилося штурхати лiктем або копати по нозi…

– Я нi слова не скажу! – обурилася Енн. – І тiльки спробуйте копнути мене. Я тодi починаю кричати, а дорослi беруться розпитувати, що зi мною.

– Пiсля обiду будемо сушити собi голову над ганчiркою, – сказав Джулiан.

 – Закладаюся: якщо ми добре помiркуемо, вiдгадку знайдемо обов’язково.

– Ось ми й удома, – сказала Джорджа. – Не спiзнилися. Привiт, мамо! Ми тiльки руки хутенько помиемо. Ми чудово пробавили час!

Роздiл 5

Неприемна прогулянка

Пiсля обiду четверо дiтей пiшли нагору, в спальню хлопцiв, i розстелили полотнину на столi. На площинi тканини подекуди кострубатими друкарськими лiтерами були написанi якiсь слова.