Нові пригоди славетної п’ятірки

 – Тато пише, що вiдправив листи Дiковi й Джулiану, а також твоему батьковi – з проханням винайняти для нас вихователя. Шкода… Це справдi прикро! Я не кажу, що менi неприемно знову вирушити до Кирiн-котеджу, побачити острiв Кирiн, – але ж там годi сподiватися на пантомiму, цирк або побувати на вечiрцi.

Незабаром семестр завершився. Енн i Джорджа спакували валiзи, наклеiли на них ярлички зi своiми прiзвищами; iм подобались шум i метушня останнiх двох днiв. Нарештi до пiд’iзду пiдкотили великi шкiльнi автобуси, i дiвчата посiдали в них.

– Гайда знов до Кирiна! – сказала Енн. – Ходи-но сюди, Тiмотi любий, сiдай тут – мiж мною i Джорджею.

У Гейлендськiй школi дiтям дозволялося тримати при собi своiх улюблених тварин, i Тiмотi, величезному дворнязi, дуже пощастило. Вiв поводився чудово, за винятком того разу, коли вiн гасав за смiттярем, висмикував у нього з рук урну для смiття i тягнув ii на шкiльне подвiр’я й далi – до класу Джорджi.

– Я впевнена, що в тебе буде гарний табель, Тiме, – сказала Джорджа, обiймаючи собаку.

 – Ми знову iдемо додому. Тобi подобаеться?

– Гав! – вiдповiв басовито Тiм. Вiн пiдвiвся, вихляючи хвостом, i вiдразу ж iз заднього сидiння хтось почав скаржитися:

– Джорджо! Нехай Тiм сяде. Вiн вихляе хвостом i збивае мiй капелюх.

Незабаром обидвi дiвчинки й Тiмотi були вже в Лондонi, де iх посадовили на потяг до Кирiна.

– Добре було б, щоб i в хлопцiв навчання закiнчилося сьогоднi, – зiтхнула Енн. – Ми б тодi вирушили до Кирiна разом. Нам було б веселiше!

У Джулiана i Дiка навчання закiнчилося наступного дня, i вони мали зустрiтися з дiвчатами вже у Кирiн-котеджi.

Енн згоряла вiд нетерпiння чимшвидше знову iх побачити. Вистачить того, що цiлий семестр вони перебували поокремо. Вона радiла тому, що з нею кузина Джорджа. Торiк улiтку Енн з братами гостювала у Джорджi, i на острiвцi проти берега iм траплялися дивовижнi пригоди. Там височiв старовинний замок, у головнiй вежi якого на них чекали захопливi вiдкриття.

– Джорджо, як приемно буде знову поблукати островом Кирiн! – сказала Енн, коли iхнiй потяг мчав на захiд.

– Наразi це зробити не вдасться, – вiдповiла Джорджа, – бо взимку море навколо острова дуже неспокiйне. Надто небезпечно веслувати туди.

– Дуже шкода, – розчаровано вiдповiла Енн. – А менi так кортiло нових пригод.

– Узимку на Кирiнi нiяких пригод не буде, – пояснила Джорджа. – Там холодно, а коли вснiжить, ми ледь не замерзаемо, та й до села не пiдеш, бо вiтер з моря намiтае кучугури.