Нові пригоди славетної п’ятірки

Канiкули – чудова рiч. Повертатися до Кирiну – це прекрасно. Завтра приiдуть хлопцi, а там i Рiздво.

– Мiй любий Кирiн-котедж! – вигукнула Енн, побачивши гарний старий будинок. – Ой, оно острiв Кирiн! – Дiвчата поглянули на море, де на острiвцi Кирiн виднiлися руiни старого замку. Якi пригоди приключилися з ними улiтку!

Дiвчата увiйшли до будинку.

– Квентiне! – гукнула мати Джорджi. – Квентiне! Дiвчата приiхали.

Дядько Квентiн прийшов з кабiнету, що знаходився у протилежнiй частинi будинку. Енн здалося, що вiн став вищим на зрiст i ще похмурiшим.

«Ще бiльш лячний», – подумала вона. Дядько Квентiн, можливо, дуже розумний, але Енн вiддавала перевагу комусь веселiшому й усмiхненому, як-от ii батько. Вона ввiчливо поручкалася з дядьком i дивилася, як Джорджа його цiлуе.

– Ну, – сказав дядько Квентiн, звертаючись до Енн, – кажуть, я маю знайти для вас вихователя. Принаймнi для хлопцiв. Затямте собi, при репетиторовi доведеться поводитися добре!

Це мав бути жарт, але Енн i Джорджi вiн не дуже сподобався.

Люди, в чиiй присутностi слiд поводитися добре, зазвичай суворi й нуднi. Дiвчатка зрадiли, коли батько Джорджi повернувся до свого кабiнету.

– Останнiм часом, – сказала Джорджi мати, – батько надто багато працюе. Вiн украй виснажений. Дякувати Боговi, його книжка майже закiнчена. Вiн сподiвався завершити ii до Рiздва, щоб i собi взяти участь у розвагах та iграх, але наразi, каже, не виходить.

– Шкода, – ввiчливо докинула Енн, хоча потай вважала, що це на добре. Не дуже весело було б iз дядьком Квентiном бавитися в шаради абощо.

– Ох, тiтко Феннi, я вже скучила за Джулiаном i Дiком, та й вони зрадiють зустрiчi з Тiмом i Джорджею! Тiтко Феннi, у школi нiхто, навiть наша класна наставниця, не називае Джорджу Джорджиною. Я сподiвалася, що вони ii так називатимуть, бо менi хотiлося подивитися, що буде, коли вона вiдмовиться вiдгукуватися на iм’я Джорджина. Джорджо, тобi ж сподобалося в школi?

– Так, – вiдповiла Джорджа, – сподобалося. Я гадала, що менi нелегко буде лагодити з усiма, але все обiйшлося добре.

Однак, мамуню, боюся, мiй табель тобi не сподобаеться, оскiльки з багатьох предметiв я пасла заднiх, бо ранiше такого не вчила.

– Але ж ти й до школи ранiше не ходила, – сказала мама. – Я все поясню твоему батьковi, якщо вiн засмутиться. А тепер – гайда i готуйтесь полуднувати. Ви, мабуть, дуже зголоднiли.

Дiвчата подалися нагору, до своеi маленькоi кiмнатчини.

– Я рада, що не лишилася сама на канiкулах, – сказала Джорджа.