П’ятеро на острові скарбів

Вони бачили його лише одного разу i трохи побоювалися. Цей високий i завжди похмурий чоловiк був постiйно зайнятий якимись науковими дослiдженнями. Вiн жив бiля моря – i бiльше нiчого дiти про нього не знали.

– Щодо Квентiна? – мати випнула губи. – Чому це ти раптом згадав про нього? Навряд чи вiн захоче, щоб дiти вертiлися пiд ногами в iхньому будиночку.

– Днями я бачився з дружиною Квентiна у справi. У них, схоже, якась скрута. Феннi казала, що була б не проти на якийсь час взяти за комiрне одного-двох пожильцiв.

Їхнiй будинок – на березi моря. Дiтям сподобаеться. Феннi – дуже мила, вона iх догляне.

– І в неi, до речi, е своя дитина, – сказала мати. – Зараз… як ii звуть? Якось дуже дивно… авжеж, Джорджина. Скiльки iй рокiв? Здаеться, близько одинадцяти.

– Мого вiку, – зауважив Дiк. – За одним разом познайомимося з кузиною! Їй, напевно, невесело самiй. Я можу бавитися з Джулiаном i Енн, а у Джорджини немае нiкого. Вона, либонь, зрадiе нашому приiзду.

– Ваша тiтка Феннi казала, що й Джорджинi з друзями було б веселiше.

Гадаю, цей варiант вирiшив би нашi труднощi, – мовив батько. – Потелефонуймо Феннi та домовимося про все. Я упевнений, що ii це влаштуе, а Джорджина матиме з ким провести канiкули. Натомiсть ми зможемо не турбуватися за нашу трiйцю.

Дiти розворушилися. Цiкаво буде поiхати на нове мiсце й познайомитися з кузиною!

– А там е кручi, скелi, пiсок? – поцiкавилася Енн. – Там гарна мiсцина?

– Я не дуже добре тi терени пам’ятаю, – вiдповiв батько.

 – Але упевнений, що там дуже цiкаво. Вам сподобаеться. Мiсцина називаеться «Бухта Кирiн». Ваша тiтка Феннi усе життя прожила там i нiзащо не хоче куди-небудь переiжджати.

– Тату, швидше телефонуй тiтцi Феннi й домовляйся! – вигукнув Дiк. – Менi здаеться, це те, що треба. Менi вже ввижаються пригоди!

– Ти завжди так кажеш, куди б ми не поiхали, – розреготався батько. – Гаразд, зараз потелефоную i все з’ясую.

Усi поснiдали, встали з-за столу й почали чекати, доки батько подзвонить.

Вiн вийшов у передпокiй, i дiти почули, як тато замовляе розмову.

– Сподiваюся, все буде гаразд, – сказав Джулiан. – Цiкаво, яка вона, Джорджина. Еге ж, дивне iм’я? Радше пасуе хлопцевi, а не дiвчинi. Отже, iй одинадцять, вона на рiк молодша за мене, твого вiку, Дiку, i на рiк старша за Енн. Саме те, що треба. Нам учотирьох сумно не буде.

Хвилин за десять батько повернувся, й дiти вiдразу ж зрозумiли, що вiн про все домовився. Батько радо позирнув на них.