П’ятеро рушають до Вершини контрабандистів

Власник готелю любив собак i дав таку гору iжi на тарiлцi Тiммi, що пес навiть засумнiвався, чи все це для нього.

Вiн зиркнув на Джорджу, й та ствердно кивнула йому.

– Це все твое, Тiммi. Їж!

І Тiммi все спожив з надiею, що цей готель – кiнцевий пункт iхнiх мандрiв. Не щодня голодному псовi подають стiльки iжi!

Пiсля ланчу дiти пiдвелися й пiшли шукати свого водiя, який iв на кухнi разом з власником готелю та його дружиною. Це були його давнi друзi.

– Я чув, ви прямуете до Окаянноi гори, – сказав, пiдводячись, власник готелю.

– Окаянна! – повторив Джулiан. – Це назва пагорба, на якому знаходиться Вершина контрабандистiв?

– Авжеж, так його називають, – вiдповiв власник готелю.

– А чому вiн так називаеться? – запитала Енн. – Яка кумедна назва! Невже, коли це мiсце ще було островом, туди висилали людей, яких вiдцурались?

– О нi. За давнiх часiв розповiдали, що гора колись височiла на березi, – вiдповiв власник готелю. – Але на нiй жили поганi люди, й один святий, розсердившись на них, пожбурив ii в море, й утворився острiв.

– І тому гору назвали Окаянною, – сказав Дiк. – Але, можливо, на островi справи покращились, бо море вiдтак вiдступило й до пагорба можна пройти по сушi, еге ж?

– Авжеж. Є одна гарна дорога, – вiдповiв власник готелю, – але нi в якому разi не ходiть убiк, як пiдете пiшки! Болото умить затягне, якщо ви зайдете на мочари!

– Схоже, це надзвичайно цiкава мiсцевiсть, – сказала Джорджа. – Вершина контрабандистiв на Окаяннiй горi! І до неi – одним одна дорога!

– Час iхати далi, – зауважив водiй, поглянувши на годинник.

Дiти знову посiдали до автiвки, i Тiммi по iхнiх ногах залiз i вмостився Джорджi на колiнах. Вiн був завеликий i заважкий, щоб лежати у неi на колiнах, але часом, коли дуже заманеться, вiн таки умощувався, а Джорджi не вистачало духу його прогнати.

Вони рушили. Енн заснула, iншi теж задрiмали. Монотонно буркотiв двигун.

За деякий час водiй обернувся i звернувся до Джулiана:

– Ми пiд’iздимо до Окаянноi гори. Незабаром суходiл закiнчуеться, й дорога пiде по багнах.

Джулiан розбудив Енн. Усi прилинули до вiкон в очiкуваннi. Але побачене розчарувало iх! На болотах лежав туман! Вiн був непроникний, i видно було лише дорогу попереду, понад болотами. А крiзь рiдкiснi розриви туману обабiч дороги виднiлися лише похмурi багнища.