П’ятеро рушають до Вершини контрабандистів

– Отам на самiй горi мае бути Вершина контрабандистiв, – сказав Джулiан. – Їй, либонь, багато сторiч… схоже на це! Звернiть увагу на ii вежу. З неi напевно вiдкриваеться чудовий краевид.

Дiти дивилися, як на чудасiю, на те мiсце, куди вони iдуть. Звичайно, виглядало воно мальовничо i привабливо… але i якось трохи загрозливо.

– У ньому е щось… щось таемниче, – сказала Енн, висловивши вголос те, що в iнших було на думцi. – Тобто так виглядае, нiби за довгi столiття накопичилося багато таемниць, якi це мiсце береже.

Автiвка знизила швидкiсть, бо туман дедалi густiшав. На покриттi дороги, уздовж розмежувальноi лiнii, було вмонтовано круглi свiтловiдбивачi, i, коли водiй вмикнув протитуманну фару, вони яскраво свiтилися й показували, куди iхати. А коли пiд’iхали до Окаянноi гори, дорога пiшла вгору.

– Незабаром проiдемо попiд великою аркою, – сказав водiй. – Колись тут була мiська брама. Мiстечко й досi, як i за давнини, оточене муром. Згори на ньому е широкий надстiнний прохiд; якщо йти ним в один бiк, то можна по колу обiйти все мiсто.

Дiти вирiшили, що обов’язково здiйснять таку прогулянку. Якщо буде гарна погода, то можна буде помилуватися всiма краевидами довкола пагорба.

Узвiз ставав дедалi крутiшим, i водiй перемикнув передачу на нижчу. Автiвка стогнала, забираючись нагору. Вона пiд’iхала до проiзду пiд аркою, з якоi вiдчиняли й зачиняли ворiтницi. Нинi мiська брама стояла вiдкрита. Автiвка проiхала пiд аркою, i дiти опинилися на вершинi Окаянноi гори.

– Так нiби ми здiйснили подорож у часi й перенеслися на кiлька сторiч назад! – вигукнув Джулiан, видивляючись на брукованi вулички, старовиннi будинки й крамнички з ромбуватими вiкнами i масивними мiцними дверима.

Далi автiвка поiхала звивистою центральною вулицею i зупинилась аж перед кутою металевою брамою. Водiй посигналив, i брама вiдчинилася. Автiвка поiхала крутою пiд’iзною дорогою до входу й зупинилася перед будинком. Вершина контрабандистiв!

Дiти вийшли з автiвки трохи невпевнено.

Над деякими ромбуватими вiкнами видно було вигадливi навiси. Єдина мiцно посаджена вежа з круглими вiкнами височiла над схiдною стiною. Вона була не квадратна у планi, а заокруглена i завершувалася конусоподiбним дахом.

– Вершина контрабандистiв! – сказав Джулiан.