П’ятеро рушають до Вершини контрабандистів

Нiби гучний скорботний стогiн, наче хтось потерпав вiд страшного болю. Нажаханi дiвчата посiдали на лiжках. Щоб це могло бути?

Хлопцi теж це чули. Джулiан вихопився з лiжка й пiдiйшов до вiкна. Надворi в хиткому свiтлi мiсяця чорнiв старий ясен. Вiн почав поволi хилитися до землi.

– Це ясен! Вiн падае! – заволав Джулiан, нагнавши ляку Дiковi. – Кажу ж, вiн падае! І впаде на наш будинок! Мерщiй, попередь дiвчат!

Волаючи щодуху, Джулiан вискочив на сходовий майданчик.

– Дядьку! Тiтко! Джорджо й Енн! Швидше спускайтеся вниз! Ясен падае!

Джорджа вискочила з лiжка, вхопила халат i помчала до дверей, крикнувши Енн, щоб та ii наздоганяла.

Дiвчинка тут же подалася слiдом. Тiммi бiг попереду.

У дверях власноi вiдпочивальнi з’явилася висока постать дядька Квентiна; вiн стояв уражений i зав’язував пасок на халатi.

– Що це за шум, Джулiане?

– Тiтко Феннi! Спускайтеся вниз! Ясен падае! Чуете, як вiн моторошно стогне i трiщить?! – нетерпляче волав Джулiан. – Вiн зруйнуе i дах, i вiдпочивальнi! Чуете, вже падае!

Усi майнули вниз, i цiеi ж митi корiння ясена вирвалося з землi, i величезне дерево обвалилося на Кирiн-котедж.

Пролунав страшний гуркiт, а потiм почулося, як черепиця розлiтаеться по землi.

– О Боже! – прошепотiла тiтка Феннi, затуляючи очi руками. – Я так i знала, що цим скiнчиться! Квентiне, нам давно слiд було його спиляти. Я знала, що у таку велику бурю вiн впаде. Увесь дах зруйнований!

Пiсля гуркоту вiд падiння дерева по всьому домi чулося, як щось падало; речi гепались i розбивалися.

Дiти не могли збагнути, що дiеться. Тiммi розлютився й голосно гавкав. Дядько Квентiн щосили ляснув рукою по столу, аж усi пiдскочили.

– Нехай цей пес замовкне! Бо зараз його вижену!

Але такоi ночi нiщо не могло змусити Тiммi не гавкати й не гарчати, i Джорджа, нарештi, заштовхала його до теплоi кухнi й зачинила там.

– Менi теж хочеться гавкати й гарчати, – сказала Енн, подiляючи почуття Тiммi. – Джулiане, ясен розвалив дах?

Дядько Квентiн узяв потужний лiхтар i обережно пiднявся сходами на сходовий майданчик, щоб подивитися, якоi заподiяно шкоди.

Потiм спустився вниз дуже блiдий.

– Дерево пробило горище, провалило дах i зруйнувало вiдпочивальню дiвчат, – сказав вiн. – Величезна гiлка пошкодила й кiмнату хлопцiв, але не сильно. А от кiмната дiвчаток геть розтрощена! Якби вони залишалися у своiх лiжках, iх би вбило.

Усi замовкли. Лякала сама думка, що Джорджа й Енн ледь не загинули.