П’ятеро тікають разом

Едгар ураз зник у домi, пам’ятаючи, як йому перепало минулого разу.

Зi шлангу вдарив сильний струмiнь, i Тiмотi розтиснув зуби й випустив двiрняка, що скавулiв. Смердюк одразу майнув до панi Стик i, тремтячи, спробував сховатися пiд ii спiдницею.

– Я отрую вашого псяюху! – люто мовила панi Стик Джорджi. – Вiн постiйно на мого нападае. Дивiться за ним, бо я його отрую.

Панi Стик щезла за дверима кухнi, а дiти знов посiдали на траву. Джорджа була помiтно стривожена.

– Гадаеш, вона й справдi може спробувати отруiти Тiммi? – злякано спитала вона Джулiана.

– Вона, звичайно, бридка тiтка, – вiдповiв той неголосно. – Тому лiпше нам друзяку Тiммi тримати цiлодобово бiля себе та годувати його самим i тiльки з наших тарiлок.

Джорджа притягла Тiмотi до себе, жахаючись, що хтось може бажати його отруiти. «Авжеж, панi Стик i справдi страхiтлива людина, здатна на все», – думала дiвчинка. О, як вона хотiла, щоб батьки скорiше повернулися! Лячно було самим про все дбати.

Раптом пролунав пронизливий телефонний дзвiнок.

Усi схопилися на рiвнi, а Тiммi загарчав. Джорджа побiгла у будинок i взяла слухавку. Вона почула батькiв голос, i серце iй у грудях почало шалено калатати.

– Це ти, Джорджо? – спитав батько. – У тебе все гаразд? Менi було нiколи чекати на тебе, аби все пояснити.

– Тату, що з мамою? Кажи мерщiй, як вона? – питала Джорджа.

– Їi стан з’ясуеться лише пiслязавтра, – вiдповiв батько. – Я телефонуватиму завтра вранцi й пiслязавтра, теж уранцi.

Я не повернуся, доки мамi не покращае.

– Татуню, нам без вас обох дуже погано, – пожалiлася бiдолашна Джорджа. – Панi Стик – осоружна жiнка!

– Слухай, Джорджо, – нетерпляче сказав батько, – гадаю, що ти й твоi друзi можете про себе подбати i не сваритися з панi Стик, поки я не повернуся. Не мороч менi зараз усiм цим голову. Менi вистачае клопоту.

– Коли ти приблизно зможеш повернутися? – спитала Джорджа. – Можна менi вiдвiдати маму?

– Нi, – мовив батько. – Лiкарi кажуть: не ранiше, нiж за два тижнi.

Я повернуся, щойно зможу. Але зараз я не можу залишити маму саму. Я потрiбен iй. До побачення й тримайтеся там.

Джорджа поклала слухавку й обернулася до друзiв:

– Про маму нам скажуть пiслязавтра. І нам слiд ладнати з панi Стик, доки не повернеться тато, а коли це буде, невiдомо! Все це жахливо…

Роздiл 5

Посеред ночi

Панi Стик увечерi сильно роздратувалася й не приготувала вечерю.