П’ятеро тікають разом

І справдi спека була нестерпна. День у день – блакитне небо й слiпуче сонце. Джорджа сильно засмагла, стала темно-брунатною, i на смаглявому обличчi яскраво видiлялися блакитнi очi. Волосся вона обстригла ще коротше, нiж зазвичай, i тепер справдi було важко впiзнати, хлопець це чи дiвчинка.

На станцiю прибув потяг. З вiкна вагона радiсно махали три руки, i Джорджа в захватi закричала:

– Джулiане! Дiку! Енн! Нарештi ви приiхали!

Трое дiтей вискочили з вагона. Джулiан гукнув носильника.

– Нашi речi у багажному вагонi.

Усi дiтлахи пiдросли. Тепер вони були на рiк старшi й вищi, нiж тодi, коли вiдбувалися захопливi подii на островi Кирiн. Навiть Енн, наймолодша з дiтей, не виглядала таким уже малятком. Вона кинулася на шию Джорджi, мало не збивши ii з нiг, а потiм вклякла бiля Тiмотi, який ошалiв вiд радостi зустрiчi з трьома друзями.

Здiйнявся неймовiрний галас. Усi навперебiй викрикували кожен своi новини, а Тiмотi без угаву гавкав.

– Нам здавалося, що потяг нiколи не доiде!

– Тiмотi, любий, ти зовсiм не змiнився!

– Гав, гав, гав!

– Матуся дуже жалкуе, що не змогла зустрiти вас.

– Джорджо, як ти засмагла! Тепер ми повеселимося!

– Гав, гав!

– Цить, Тiмотi, милий, заспокойся – ти вже розiрвав менi краватку навпiл. Любий друзяко, як приемно знову тебе бачити!

– Гав!

Носильник пiдвiз iхнiй багаж, i його швидко переклали в бiдарку. Джорджа вйокнула, й понi, який терпляче чекав веселу компанiю, рушив чвалом. П’ятеро друзiв у бiдарцi перекрикували одне одного.

– Сподiваюся, твоя матiнка не захворiла? – спитав Джулiан, якому подобалася тiтка Феннi. Вона була привiтна й добра i любила, коли дiти збиралися в ii будинку.

– Гадаю, вона трохи заслабла через спеку, – враз посерйознiшала Джорджа.

– А як ся мае дядько Квентiн? – поцiкавилася Енн. – З ним усе гаразд?

Батька Джорджi трое ii друзiв недолюблювали через його вибухову вдачу, i хоча вiн завжди вiтав у себе трьох кузенiв, дiти його не обходили.

– З татом усе гаразд, – бадьоро вiдповiла Джорджа. – Вiн тiльки через маму тривожиться. Коли вона здорова i весела, вiн наче ii не помiчае, але коли iй зле, вiн страшенно хвилюеться. Тож будьте з ним обережнi. Ви знаете, який вiн, коли щось його турбуе.

Авжеж, дiти це знали. Якщо щось не так, дядьковi Квентiну краще не потрапляти на очi.