П’ятеро шукачів пригод у фургонах

Бо поiдемо без тебе. До побачення, мамуню! Ми щодня надсилатимемо тобi по листiвцi, присягаемось.

Джулiан залiз на передок зеленого фургона i вйокнув:

– Вйо, Доббi! Рушаймо! До побачення, мамо!

Дiк сiв поруч iз ним i усмiхався по самi вуха. Фургони поiхали пiд’iзною дорогою. Джорджа натягла вiжки, i Троттер рушив слiдом за першим фургоном. Енн, яка сидiла поруч iз Джорджею, замахала на прощання руками:

– До побачення, мамо! Нарештi починаеться нова пригода! Ура! Гей-гей! Ура!

Роздiл 4

Нарештi рушили!

Фургони поволi iхали широким шляхом.

На радощах Джулiан виспiвував на все горло, а iншi приспiвували. Тiммi збуджено гавкав. Вiн умостився з одного боку Джорджi, Енн – з iншого. Джорджi стало затiсно, але такi дрiбницi на неi не впливали.

Доббi тягнув потихеньку, насолоджуючись сонцем i леготом, який ворушив йому гриву. Трохи позаду крокував Троттер. Його дуже зацiкавив Тiммi, i вiн щоразу повертав голову, коли той гавкав або зiстрибував з фургона, аби побiгати.

Подорожувати з двома кiньми й собакою – сама приемнiсть.

Було домовлено, що компанiя iде в гори, де вони сподiвалися знайти табiр циркачiв. Джулiан позначив табiр на мапi. Вiн вважав, що не помилився, бо там у долинi й озеро було на пiдгiр’i.

– Бачите? – показав вiн друзям на мапi. – Це озеро Мерран. Закладаюсь, що табiр циркачiв десь поруч. Тут дуже зручно для iхнiх тварин, табiр нiкому не заважае, вдосталь води для тварин i людей, i, напевно, неподалiк е ферми, де можна купити iжу.

– Нам i самим ще слiд знайти фермера, – сказав Дiк, – який дозволить нам таборувати на своему полi. Добре, що в нас е той путiвничок з адресами ферм.

Енн розмрiялася про те, що буде увечерi, коли вони затаборують, приготують вечерю, помрiють бiля багаття, пiдуть спати у лiжка у фургонах. Їй було навiть важко вибрати, що краще – ось так котитися путiвцями чи готуватися до сну у фургонi. Справдi цi канiкули в них – найкращi.

– Ти теж так думаеш? – запитала вона Джорджу, коли вони вiльнiше вмостилися на передку, бо Тiммi зiстрибнув на дорогу i дрiбцював поруч iз фургоном.

 – Досi нам на канiкулах не бракувало цiкавих пригод. Але я хотiла б, аби цього року канiкули пройшли спокiйнiше.

– А я люблю пригоди, – сказала Джорджа, натягла вiжки й пустила Троттера чвалом. – Я не проти них. Але, на жаль, схоже, цього разу обiйдеться без пригод.

О пiв на першу вирiшили зупинитись, бо всi зголоднiли.