П’ятеро шукачів пригод у фургонах

– Упевнена, що смiття ви не порозкидаете й не будете ганяти нашу худобу, – сказала вона. – Не залишатимете браму вiдчиненою, як деякi невихованi туристи. А ось i те, про що вам iшлося, панночко, – свiжi яйця. Можете собi взяти кiлька i назбирайте слив iз того дерева собi на вечерю!

У комiрчинi для харчiв у фургонi був бекон, i Енн сказала, що приготуе всiм смажений бекон з яйцями. Вона дуже пишалася, що зможе це зробити. В останнi днi перед вiд’iздом Енн брала кулiнарнi уроки у куховарки, i тепер iй кортiло продемонструвати свое вмiння.

Джулiан сказав, що надто спекотно готувати у фургонi, i розклав гарне багаття у полi. Дiк випряг коней, i тi подалися до потiчка, де вони, насолоджуючись, стояли по колiно у прохолоднiй водi. Троттер терся носом об Доббi, а тодi спробував тицьнутись носом у Тiма, який прибiг до потiчка попити.

– Ач як чудово пахне бекон, – звернулася Енн до Джорджi, яка приносила тарiлки й кухлi з червоного фургона. – Давай поп’емо iмбирного лимонаду. В мене страшна спрага.

Дивiться, як я розбиваю яйце об край фiлiжанки, щоб вiдокремити бiлок вiд жовтка, i як я смажу.

Хрясь! Яйце розбилося об край фiлiжанки, але його вмiст, на жаль, витiк не у фiлiжанку, а назовнi. Енн почервонiла, а друзi зайшлися смiхом.

Тiммi мовчки пiдiйшов i злизав яйце з трави. Вiн швидко зорiентувався.

– З тебе гарна смiтничка, Тiммi, – сказала Енн. – Ти у нас будеш прибиральницею. Ось тобi ще шматочок бекону. Лови!

Енн прекрасно пiдсмажила яечню з беконом.

Друзi нахвалювали ii, навiть Джорджа, i все геть чисто з’iли, а потiм рештки жиру на тарiлцi промокнули шматочками хлiба, щоб менше було мити.

– Як гадаеш, Тiммi бiльше до вподоби пiдсмаженi собачi галети чи холоднi? – раптом спитала Енн. – Смаженi смачнiшi. Тiммi, либонь, теж так думае.

– Не треба, – зауважила Джорджа. – Його знудить.

– Звiдки ти знаеш? – сказала Енн. – Тобi це не вiдомо.

– Я завжди знаю, що Тiммi любить, а що – нi, – вiдповiла Джорджа. – Вiн смажене не iстиме.

Дiку, передай сливи. Вони просто супер.

Дiти довго сидiли бiля багаття, а тодi нарештi Джулiан сказав, що вже час спати. Нiхто не заперечував, бо всi хотiли випробувати зручнi лiжка.

– Менi вмиватися в потiчку чи в рукомийницi, де я мила посуд? – поцiкавилася Енн. – Не знаю, де краще.

– У потiчку води бiльше, – вiдповiв Джулiан. – І поквапся, бо я хочу замкнути дверi фургона для надiйностi.

– Замкнути дверi? – обурилася Джорджа.