П’ятеро шукачів пригод у фургонах

 – Отакоi! Нiхто мене не замикатиме! А раптом я схочу пройтися мiсячноi ночi абощо…

– А якщо якийсь волоцюга… – почав Джулiан, але Джорджа його зневажливо урвала:

– Не забувай про Тiммi. Ти чудово знаеш, що вiн чужого нiколи не пiдпустить до нас i не дасть залiзти всередину. Жодних замикань, Джулiане. Тiммi кращий за будь-який замок.

– Гаразд, ти маеш рацiю, – погодився Джулiан. – Заспокойся. Гуляй досхочу пiд мiсяцем. Тiльки сьогоднi мiсяця не буде. Я шалено хочу спати.

Дiти помилися в потiчку й порозходились по своiх фургонах.

Усi пороздягались i повкладались у привiтнi лiжка. Лiжка були застеленi простирадлом, зверху – ковдра, а на пiдлозi – килимок. Але спекотноi ночi дiти вкривалися лише одним простирадлом.

Енн влаштувалась унизу, а Джорджа – на верхньому лiжку, але Тiммi весь час намагався дiстатися до господинi, щоб умоститися бiля ii нiг. Енн роздратувалася.

– Джорджо, мiняймося мiсцями. Тiммi увесь час застрибуе на мене й тупцяе, намагаючись застрибнути до тебе.

Я так не засну.

Джорджа перебралася вниз, i Тiммi бiльше не шумiв, умостившись у ногах на згорнутiй ковдрi, а Енн на верхньому лiжку намагалася не заснути й тiшилася перебуванням у фургонi бiля потiчка в полi.

У темрявi ухали сови, тихенько гарчав Тiммi. Жебонiв потiчок, i чутно було, як залягла тиша. У Енн склепалися повiки. Нiчого не вдiеш – доведеться таки заснути.

Але щось ii раптом розбуркало, i Тiммi узявся так голосно гавкати, що дiвчата зi страху ледь не попадали з лiжок.

Хтось сильно гупав по фургону, i вiн ходив ходуном. Невже хтось намагався вдертися до них?

Тiммi зiстрибнув на пiдлогу i пiдбiг до дверей, якi через спеку Джорджа залишила прочиненими. Тодi почулися голоси Дiка i Джулiана:

– Що вiдбуваеться? Дiвчата, як ви там? Ми зараз!

Брати, як були в пiжамах, бiгли по мокрiй травi на пiдмогу дiвчатам. Зненацька Джулiан зiткнувся з чимось мiцним, теплим, щiльним i заволав вiд жаху.

Дiк увiмкнув лiхтарик i зайшовся смiхом.

– Ти втелющився в Доббi! Диви, як вiн витрiщився на тебе! Вiн блукав бiля фургонiв i трохи погупав. Дiвчата, заспокойтесь, це всього лише Доббi.

Усi знову полягали й спали до самого ранку; дiти навiть не поворухнулись, коли приблукав Троттер, пообтирався об фургони й попирхав.

Роздiл 5

Шлях до озера Мерран

Дiти не могли намилуватися всiм протягом наступних трьох-чотирьох днiв.