П’ятеро шукачів пригод у фургонах

У вiдповiдь усi хором застогнали.

– Отакоi! У таку спеку? Ти сказився!

– Нам не дозволять.

– Годi, годi, – сказав Джулiан. – Пропонуйте щось краще.

– Я б хотiла поiхати туди, де можна купатися, – зауважила Енн. – Якщо не можна поiхати на море, то хоча б виiхати на якесь озеро.

– Звучить взагалi-то добре, – сказав Дiк. – Боже милий, я засинаю. Кажiть мерщiй, бо зараз захроплю.

Але швидко вирiшити проблему не вдалося. Нiхто не виявив бажання пожити в готелi або винайняти кiмнату. Бо тодi батьки схочуть поiхати з ними та контролювати кожен iхнiй крок.

– Схоже, ми так i просидимо всi канiкули вдома, – висунув Джулiан. – Ну, тодi я краще подрiмаю.

Через двi хвилини увесь гурт уже спав на травi, окрiм Тiммi. Коли родина спить, пес вважае своiм обов’язком бути на чатах. Вiн нiжно лизнув свою хазяйку Джорджу i сiв насторожi поруч – вуха нашорошенi, чистий погляд. Вiн важко, але нечутно дихав. Дiти солодко дрiмали на осоннi й засмагали.

Садок лежав на схилi пагорба. Зi свого мiсця Тiммi бачив на обидва боки дорогу, що бiгла повз будинок. Вона була досить широкою, але рух на нiй був невеликий, бо це була сiльська мiсцина.

Раптом Тiммi почув удалинi собачий гавкiт, i вуха його нашорошилися в тому напрямi. Вiн почув людей, що йшли дорогою, i вуха йому знову ворухнулися. Вiн зауважував усе геть-чисто, навiть вiльшанку, яка вполювала гусiнь на кущi неподалiк. Пес глухо погарчав на пташку: мовляв, я на чатах, начувайся.

Тодi несподiвано на шляху з’явилося щось таке, що вiн аж стрепенувся i почав ловити запах, який долинав аж до садка. Петлястим шляхом сунула валка, гуркотiли й гримiли колеса, а на чолi цiеi процесii йшло щось дуже дивне.

Тiммi не мiг второпати, що це таке. Власне, то був великий слон. Тiммi чув його сильний незвичайний запах, котрий йому не сподобався. А ще вiн вiдчув запах мавп у клiтках для транспортування i почув валування циркових собак у фургонi.

Вiн iм з викликом вiдповiв: «ГАВ! ГАВ! ГАВ!»

Гучний гавкiт розбуркав усiх дiтей.

– Цить, Тiммi! – роздратувалася Джорджа. – Нащо галасувати, коли ми дрiмаемо?

– Гав! – сказав рiшуче Тiммi й поторсав лапою хазяйку, щоб вона пiдвелась i подивилась.

Джорджа сiла. Одразу помiтила процесiю i закричала:

– Гей, друзi! Оно йде мандрiвний цирк! Дивiться!

Усi вмить прокинулись i посiдали. Дивилися згори на фургони, якi посувалися поволi, прислухалися до виття тварин i валування собак.