Пітер Пен = Peter Pan

Цiеi митi iм було вже не так страшно, адже Тiнк летiла поруч i в ii свiтлi вони ясно бачили один одного. На жаль, вона не могла лiтати так повiльно, як вони, i тому полетiла обертом по колу, в якому летiли вони. Вендi дуже це сподобалося, поки Пiтер не розповiв, у чому рiч.

– Вона каже, – тлумачив Пiтер, – що пiрати помiтили нас ще до настання темряви i тепер викочують Довгого Тома.

– Це велика гармата?

– Дуже. Бо вони бачать вогник Тiнкер Белл. І якщо збагнуть, що ми неподалiк, то дадуть залп.

– Вендi!

– Джоне!

– Майкле!

– Попроси ii летiти звiдси, Пiтере! – трiйко дiтей заволали одночасно, але той вiдмовився.

– Гадаю, що фея збилася зi шляху, – пояснив вiн сухо, – i вона дуже налякана, що я можу вiдiслати ii саму невiдомо куди, а вона i так налякана?

На мить коло свiтла було зламане i хтось ласкаво, легенько вщипнув Пiтера.

– Тодi скажи iй, – благала Вендi, – щоб вона згасила свiтло.

– Вона не може зробити цього. Це едина рiч, на яку феi не здатнi. Свiтло гасне само по собi, коли вони засинають, як зiроньки.

– Тодi звели iй негайно заснути, – майже наказав Джон.

– Вона не може спати, поки iй не захочеться. Це ще одна рiч, яку феi не можуть зробити.

– Менi здаеться, – пробурмотiв Джон, – що саме цi единi двi речi варто навчити ii робити.

Тут його вщипнули, i не так приязно.

– Якщо б у когось iз нас була кишеня, – запропонував Пiтер, ii можна було б туди засунути.

Однак вони вилетiли в такому поспiху, що в усiх чотирьох не знайшлося жодноi кишенi.

– У мене е чудова iдея. Капелюх Джона!

Тiнкер погодилася мандрувати в капелюсi, якщо залишиться в його руках. Капелюха нiс Джон, хоча вона думала, що ii несе Пiтер.

Урештi капелюх узяла Вендi, бо Джон сказав, що вдарив ним об колiно, коли летiв. І це, як побачимо далi, призвело до лиха, бо Тiнкер Белл дуже не хотiла бути зобов’язаною Вендi. Крiзь шапчину вогник зовсiм не був помiтний, тому дiти летiли в повнiй темрявi. До того ж було гнiтюче тихо, лише раз вони почули, як унизу щось хлюпоче.

Пiтер пояснив, що це дикi звiрi хлепчуть воду бiля броду. І знову пролунав дивний звук, здавалося, що це сухi дерева скриплять гiлками, але Пiтер пояснив, що це червоношкiрi гострять своi ножi.

Потом всi звуки стихли. Майкл почувався дуже самотньо.

– Хоч би щось озвалося, – сказав вiн.

І нiби у вiдповiдь повiтря здригнулося вiд такого страшного вибуху, якого вони ранiше не чули. Пiрати бабахнули догори з Довгого Тома.