Пітер Пен = Peter Pan

Джон винайшов новий спосiб потрапляння в бульбашку, з головою, а не рукою, i русалки прийняли його. Це була ще одна ознака того, наскiльки Джон поринув у Нiколандiю.

Крiм цього, ставалося достатньо, щоб побачити, що дiтям достатньо вiдпочити на скелi впродовж пiвгодини пiсля обiду. Вендi спонукала iх робити так, i це мало бути справжнiм вiдпочинком, навiть якщо iжа була несправжня. То ж вони лежали собi на сонцi, а iхнi тiла виблискували в його променях, в той час, як дiвчинка сидiла поруч i пильно за ними наглядала.

Того дня вони всi опинилися на Скелi Потопельникiв. Скеля ця була розмiром не набагато бiльша за iхне велике лiжко, але, певна рiч, вони вже знали, як займати зовсiм мало мiсця. І вони дрiмали або, принаймнi, лежачи iз заплющеними очима, часом нагороджуючи один одного щипками, коли вважали, що Вендi не бачить.

А вона була дуже зайнята шиттям.

Маленькi баранчики побiгли по водi, сонечко сховалося, по водi прокралися тривожнi тiнi, i вода раптово охолола. Вендi вже не могла бачити, щоб засунути нитку в голку, i коли вона глянула вгору, то лагуна, завжди така весела, стала грiзною та недружньою.

Вона знала, що нiч ще не настала, але було так темно, як справжнiсiнькоi ночi. Нi, це було гiрше за нiч. Щось ще не настало, але цiею темрявою i тремтiнням попереджало, що скоро з’явиться. Що ж це було?

Пригадалася купа страшних iсторiй, якi вона чула про Скелю Потопельникiв, як злi капiтани висаджували на нiй морякiв i залишали iх там тонути.

І вони топилися на нiй пiд час припливу, бо тодi опинялися зануреними у воду.

Звiсно, iй би краще розбудити дiтей. І не тiльки тому, що насувалося щось незнайоме. А тому, що вже було досить iм спати на скелi, ставало прохолодно. Але Вендi була недосвiдченою матiр’ю. Їй здавалося, що коли вже встановили правило спати пiвгодини пiсля обiду, то треба цього правила суворо дотримуватися. І хоча страх був на ii боцi, мамi хотiлося почути голоси хлопчикiв, та вона не стала будити iх.

Навiть коли почула приглушений звук весел, хоча ii серце затрiпотiло, дiвчинка все одно не будила дiтей. Вона стояла над ними, щоб оберiгати iхнiй сон. Хiба це не хоробрий вчинок Вендi?

На щастя, один iз хлопцiв вiдчував небезпеку, навiть коли спав. Пiтер схопився, сну в нього наче й не було, i вiн тут же розбудив усiх iнших.

Вiн застиг нерухомо, приклавши одну руку до свого вуха.

– Пiрати! – закричав вiн.

Усi присунулися до нього ближче.