Полліанна

Сьогоднi Поллiаннi доручили вiднести мiсiс Сноу телячий холодець. Раз на тиждень, мiс Поллi Гаррiнгтон неодмiнно вiдправляла мiсiс Сноу яке-небудь частування. Мiс Поллi вважала своiм обов’язком допомагати iй, оскiльки мiсiс Сноу була бiдна i хвора, i вони належали до однiеi церковноi парафii. Власне, допомагати iй було обов’язком усiх парафiян. Мiс Поллi, зазвичай, виконувала свiй обов’язок по четвергах, пополуднi. Але не особисто, а через Ненсi. Сьогоднi, як на те, Поллiанна виторгувала собi це почесне право. Ненсi, втiм, охоче ним поступилася – за попередньою згодою господинi, звiсно.

– Я залюбки здихаюся на сьогоднi цього обов’язку, – зiзналася потiм Ненсi Поллiаннi, – хоча не надто й благородно з мого боку зiпхнути справу на тебе, мое славне ягнятко. Далебi, що так.

– Ненсi, я ж таки зi своеi охоти це роблю.

– Ти спочатку сходи до неi раз, а тодi скажеш, чи маеш охоту, – похмуро прорекла Ненсi.

– А в чiм рiч?

– У тому, що задоволення з того дуже сумнiвне. До того ж вона настiльки любитьсперечатися, що – якби не з жалю й спiвчуття – нiхто б до неi взагалi не зазирнув.

– Ненсi, то що з нею не так?

Ненсi стенула плечима.

– На думку мiсiс Сноу, все у цьому свiтi не так, усе неправильно. Навiть днi тижня не у тому порядку чергуються. У понедiлок вона скаже, iй би хотiлося, щоб була недiля. А коли ти iй принесеш телячий холодець, не сумнiвайся, вона заявить, що волiла б курятини.

– Яка кумедна дама! – розреготалася Поллiанна. – Менi вже терпцю немае, щоб скорiше ii побачити. Вона, мабуть, дуже непередбачувана i не схожа на iнших. Менi подобаються люди, якi не схожi на решту.

– Гм-м. Мiсiс Сноу точно нi на кого не схожа. Сподiваюся, у будь-якому разi, що ми на неi не схожi! – пiдсумувала Ненсi.

Сьогоднi, заходячи у хвiртку до старого будиночку, Поллiанна згадувала цю свою розмову з Ненсi. Вiд передчуття зустрiчi з дивовижною мiсiс Сноу в очах ii блищав вогник нетерпiння.

Дiвчинка постукала, i дверi iй вiдчинила блiда, втомлена на вигляд дiвчина.

– Добрий день! – ввiчливо почала Поллiанна. – Я вiд мiс Поллi Гаррiнгтон, i була б рада побачити мiсiс Сноу, бо я щось для неi маю.

– Коли так, ви перша, хто радий ii побачити, – пробурмотiла дiвчина, проводжаючи Поллiанну коридором до дверей кiмнати.

У кiмнатi, де лежала хвора, вiкна були наглухо зашторенi.