Полліанна

Деякi дами з «Жiночоi допомоги» схилялися до того, щоб купити менi чорну сукню i капелюшок, але решта наполягли на тому, що грошi таки збирали на червоний килим… тобто, для церкви, знаете. Зрештою, мiсiс Вайт сказала, що так як е, можливо, навiть лiпше, бо вона не любить дiтей у чорному… Тобто, дiтей вона, звiсно, любить, але не в чорному.

Поллiанна перевела дух i Ненсi спромоглася вставити: – Я впевнена, це… все буде гаразд…

– Добре, що ви теж такоi думки, – кивнула Поллiанна, знову нiби злегка схлипнувши.

– Радiти? – спантеличено перепитала Ненсi.

– Так, адже тато пiшов на небо, i зараз вiн у раю, разом з мамою та рештою наших. Вiн казав, я маю радiти. Але iнодi це важко, навiть попри сукню у червонi гратки, бо… бо менi його так бракуе! Я нiчого не можу з собою вдiяти, бо вiдчуваю, як менi його бракуе. У мами та всiх наших там е Бог i янголи, а в мене тут нiкого, крiм дам з Жiночого благочинного комiтету. Але тепер я знаю, все буде простiше, бо у мене е ви, тiтонько Поллi.

Болiсне спiвчуття Ненсi до цiеi горопашноi сироти раптом переросло у справжнiй жах.

– Ох, але ж… рiднесенька мiс… ви страшенно помиляетеся, – пробелькотiла вона. – Я всього лише Ненсi. Я не ваша тiтонька Поллi.

– Ви… ви не вона? – проказала, затинаючись, геть розгублена дiвчинка.

– Нi, я тiльки Ненсi. Я й гадки не мала, що ви маете мене за неi. Ми… ми нiтрохи навiть не подiбнi.

Тiмотi захихотiв, але Ненсi була надто схвильована, щоб вiдповiсти на його насмiшкуватий погляд.

– Але хто ж ви тодi? – поцiкавилася Поллiанна. – Ви не схожi на даму з «Жiночоi допомоги».

Цього разу Тiмотi вiдверто розреготався.

– Я Ненсi, прислуга. Я виконую всю домашню роботу, за винятком прання та прасування. За це вiдповiдае мiсiс Дерджин.

– А тiтонька Поллi насправдi е? – стурбовано запитала Поллiанна.

– Щодо цього, можеш закластися на життя, – запевнив ii Тiмотi.

Поллiаннi явно вiдлягло вiд серця:

– Тодi все гаразд!

Замовкнувши на коротку мить, вона весело повела далi.

– Знаете, я рада, що тiтонька Поллi не приiхала мене зустрiчати. Бо це означае, що наша з нею зустрiч iще попереду. А до того у мене тепер е ви.

Ненсi зашарiлася.

– Я б сказав, ти отримала комплiмент, – насмiшкувато пiдморгнув iй Тiмотi. – Не хочеш подякувати юнiй ледi?

– Я… я думаю… про мiс Поллi, – невпевнено проказала Ненсi.