Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Останнє розпорядження Генерального Поштмейстера

У вiконце для довiдок зазирало найпотворнiше чоловiче обличчя, яке вiн тiльки бачив у життi, незнайомець вирячився на прекраснi перлини, якi все ще лежали на Лiкаревiй долонi.

І Лiкар з несподiванки й досади уперше за весь час своеi поштарськоi кар’ери забув про ввiчливiсть.

– Чого тобi треба? – кинув вiн, засовуючи перли у кишеню.

– Я хочу переказати грошi, десять шилiнгiв, – вiдповiв незнайомець. – Менi треба надiслати грошi своiй хворiй жiнцi.

Лiкар оформив поштовий переказ й узяв грошi, якi чоловiк подав через вiконце.

– Ось, будь ласка, – сказав вiн.

Потiм чолов’яга залишив поштове вiддiлення, а Лiкар провiв його поглядом.

– Досить-таки неприемний вигляд у цього клiента, чи не так? – звернувся вiн до Чап-Чап.

– Вигляд справдi не дуже, – вiдгукнулася качка. – Нiчого дивного, що його дружина хворiе, якщо в ii чоловiка така фiзiономiя, яке оце.

– Цiкаво, хто вiн такий, – промовив Джон Дулiттл. – Не так i часто у нас тут з’являються бiлi люди. Не дуже менi подобаеться його зовнiшнiй вигляд.

Наступного дня перлини сховали в ту ж саму упаковку, в якiй вони й прибули, Лiкар написав листа, в якому розтлумачив качцi-широконiсцi, чим насправдi е ii «гальки», i посилку було надiслано рекомендованою поштою на Харматтанськi скелi.

Птахом, якому доручили доправити пакуночок, виявився один iз тих дроздiв, якi доставили брюссельську капусту з Англii. Цi птахи все ще залишалися десь по сусiдству. І хоча дрiзд був трошки замалою птичкою, щоб переносити посилки, але пакуночок був дуже невеличким, та й Лiкаревi бiльше нiкого було послати.

Отож, пояснивши дроздовi, що за рекомендованою поштою листоноша повинен слiдкувати особливо пильно, Лiкар вiдправив його в дорогу.

А потiм вирушив у гостi до Короля, як це робив дуже часто. І пiд час бесiди Джон Дулiттл запитав у Його Величностi, чи не знае вiн, ким би мiг бути цей бiлий чужинець, який переказав грошi з поштового вiддiлення.

Вислухавши детальний опис косоокого й потворного обличчя чолов’яги, Король вiдповiв, що так, вiн знае його дуже добре.

Це ловець перлин, який бiльшiсть часу проводить у Тихому океанi, де цей промисел був бiльш поширеним. Проте, додав Король, вiн частенько нишпорить i в наших краях, де прославився як закiнчений негiдник, що пiде на все заради грошей. Джек Вiлкiнз його звати.

Лiкар, почувши це, порадiв, що вже вiдправив рожевi перлини iхнiй власницi надiйною рекомендованою поштою.