Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

– Якщо так, – каже, – i тут немае для мене справедливостi, то я iду на землю. У першоi-лiпшоi баби знайду кращi харчi, нiж тут, на королiвському столi!

А краснолюдки в смiх:

– Іди, йди, ненажеро! На один рот буде менше у цi тяжкi часи.

Бо думали, що це жарти.

Тодi Пiдземок:

– От щоб ви знали – пiду!

А тi знов смiються:

– А принеси нам вiстку про весну, коли ти такий хоробрий.

– І що, принесу!

Пiдперезав ременем жупан, поклав за пазуху сопiлку, вклонився королевi, набив люльку i пiшов до виходу.

III

Уже смеркало, коли Пiдземок, ставши на краю печери, перевiв дух i почав розглядатися довкола.

Налiво околиця була незаселена, дика. Там стояв чорний бiр, на соснах каркали ворони, у балках бiлiли ще не розталi снiги, брунатний шар мокроi глицi встеляв землю, а вiд темноi стiни дерев, що глухо шумiли, долинав вологий пронизливий гострий подих.

– Бррр! Зимно! – пробурмотiв Пiдземок i глянув направо.

Там простягалась до рiчки весела долина, по якiй з дзюрчанням збiгали з гiр струмки, а кущики свiжоi трави силою виривалися з-пiд землi до свiтла.

Пiдземок ляснув себе долонею в чоло i вигукнув:

– Та вже весна!

Раптом вiд лiсу повiяло крижаним вiтром.

Зiщулився Пiдземок i каже:

– І що тут таке – чи це зима, чи весна? Налiво – так, направо – сяк!.. Сам мудрагель Соломон не розбереться в цьому!

Над ним щось залопотiло.

«Ага! – думае Пiдземок. – От зараз i дiзнаюся правди.

Щойно вiн подумав про це, аж дивиться, а просто перед ним кружляе кажан.

– От i будь же тут мудрий! – пробурмотiв Пiдземок i почав крутити головою навсiбiч.

Глянув у долину – а там свiт весь бiлий, наче срiбний.

– Оце воно! – гукнув Пiдземок. – Тепер я таки дiзнаюся правди. Це або снiг, або роса. Якщо снiг – то зима, якщо роса – то весна.

І почав пильно приглядатися. Але ж, витрiщившись щосили, бачить, що це анi снiг, анi роса – лише туман.

– Тьху! – Сплюнув Пiдземок, зажурився: що ж його робити?

Роззирнувся вправо, влiво, i нiчого не може придумати.

Глянув у лiс, а там щось у заростях свiтиться.

– О! – зрадiв Пiдземок. – Отепер точно дiзнаюся правди! Це або свiтляк, або ж гнилиця. Як гнилиця – то зима, а як свiтляк – то весна.

І вiдразу ж кинувся бiгти до того свiтла.

Прибiг, дивиться, а це вовчi очi.