Чари країни Оз

І ось що я тобi пропоную: допоможи менi завоювати

Оз i помститись, та ще вiдняти чари у Глiнди й Чарiвника, – а потiм я поставлю тебе Королем Озу.

– Я подумаю, – вiдповiв Кiкi й того вечора бiльше нiчого не сказав.

Уночi, коли всi в заiздi поснули, старий ном Коструббо тихенько встав з лiжка й пiшов до кiмнати, де спав верхотур Кiкi Ару. Там вiн обнишпорив усе, шукаючи чаклунське знаряддя, яке могло все обертати в будь-що. Звичайно, такого знаряддя там не було, i хоча Коструббо обшукав усi юнаковi кишенi, вiн не знайшов узагалi нiчого чарiвного.

Тому вернувся у свое лiжко, вже сумнiваючись, що Кiкi володiе такими чарами.

Уранцi вiн сказав:

– А куди ти помандруеш сьогоднi?

– Та, мабуть, до Королiвства Троянд, – вiдповiв юнак.

– Це далека подорож, – сказав ном.

– А я перекинуся птахом, – вiдказав Кiкi, – й долечу до Королiвства Троянд за годину.

– Тодi оберни й мене на птаха, i я полечу з тобою, – попросив Коструббо. – Але краще полетiмо до краiни Оз, хоч подивимось, яка вона.

Кiкi замислився. Правда, всi краi, якi вiн вiдвiдав досi, були приемнi, але вiн усюди чув, що краiна Оз прекраснiша й милiша. Краiна Оз була i його батькiвщиною, i справдi, якщо е якийсь шанс стати там Королем, треба щось знати про неi.

Поки Кiкi-верхотур думав, ном Коструббо теж думав.

Цей хлопець надiлений чудесною могутнiстю, i хоча вiн взагалi простак, але розлучатися зi своею таемницею не збираеться. Проте, якщо умовити його, щоб перенiс старого лихого нома Коструббо до краiни Оз, куди вiн iнакше нiяк не може потрапити, далi, можливо, пощастить переконати хлопця, щоб слухався його порад i пристав до змови з метою помсти, яку вiн уже надумав у своему чорному серцi.

– В Озi е чарiвники й чаклуни, – зауважив Кiкi трохи перегодя. – Вони можуть розпiзнати нас навiть обернених.

– Нi, як будемо обережнi, – запевнив Коструббо. – Озма мае Чарiвну Картину, на якiй може побачити все, що забажае, але ж вона не знатиме, що ми прилетiли до Озу, й не зможе звелiти своiй Чарiвнiй Картинi, щоб показала iй, де ми й що ми робимо.

– Ну, тодi яке пуття з наших спроб завоювати краiну, – сказав Кiкi, – коли Глiнда може прочитати у своiй Книзi все, що ми робимо, а що ii чари могутнiшi за моi, то вона може перекреслити нашi намiри.

– Таж я сказав «люди»! – заперечив ном.