Чари країни Оз

Скажи менi таемницю, як перекидатись у що хочеш, i я дам тобi повну кишеню самоцвiтiв – найбiльших i найкращих з усiх, якi маю.

– Нi, – вiдказав Кiкi, бо зрозумiв, що дiлити свою могутнiсть iз кимось небезпечно для нього самого.

– Я дам двi кишенi самоцвiтiв, – пообiцяв ном.

– Нi, – вiдказав Кiкi.

– Я тобi вiддам усi самоцвiти, якi маю.

– Нi, нi, нi! – вигукнув Кiкi, що вже почав боятися.

– Ну, тодi, – сказав ном, дивлячись на юнака лихим оком, – я скажу господаревi заiзду, що ти вкрав золотого, i вiн вiддасть тебе тюремникам.

Кiкi на ту погрозу тiльки засмiявся.

– Поки вiн це зробить, я перекинусь левом i роздеру його на шматки, або ведмедем – i з’iм його, або мухою – i залечу кудись так, що вiн мене не знайде.

– Ти справдi можеш творити такi дива? – спитав старий ном, зацiкавлено дивлячись на нього.

– Авжеж, – запевнив Кiкi. – Я можу обернути вас у паличку, або в калюжу, або в камiнь i покинути тут, при дорозi.

Лихий ном трохи здригнувся, почувши це, але йому ще дужче закортiло заволодiти великою таемницею.

– Я тобi скажу, що я зроблю. Якщо ти, вiдкривши свою таемницю, допоможеш менi завоювати Оз i обернути моiх тамтешнiх ворогiв у палички або в каменюки, я згоден поставити тебе правителем Озу, а сам стану твоiм першим мiнiстром i дбатиму, щоб твоiх наказiв дотримувалися.

– Допомогти допоможу, – вiдказав Кiкi, – але таемницi не вiдкрию.

Нома ця вiдмова так розлютила, що вiн з лютi довго пiдскакував, задихався й бризкав слиною, поки врештi погамував себе.

– Облишмо це, – сказав вiн, коли Коструббо трохи заспокоiвся. – Я не знаю тих людей iз краiни Оз, яких ви згадували, отже, вони менi не вороги. Коли вони витурили вас iз вашого королiвства, це ваша справа, не моя.

– Невже тобi не хочеться стати Королем такоi прекрасноi краiни Чарiв? – спитав Коструббо.

– Хочеться, – вiдказав Кiкi.

– Нi, – зауважив ном, знову пробуючи обдурити його. – Менi, як подумати, не кортить стати Королем Озу. Менi й жити в тiй краiнi не дуже кортить. Я хочу насамперед помандрувати. А коли ми зумiемо завоювати Оз, я здобуду стiльки чарiв, що зможу вiдвоювати й свое власне Королiвство Номiв, тож я вернусь до себе й житиму в своiх пiдземних печерах – вони бiльше схожi на домiвку, нiж поверхня землi.