Чари країни Оз

Очима iй були сучки, рот був пропилений в одному кiнцi колоди, а замiсть вух вона мала двi скiпки. Замiсть хвоста на задньому кiнцi колоди зоставили невелику гiлочку.

Оживила Дерев’яну Кобилицю, на якiй розпилювали дрова, сама Озма пiд час однiеi зi своiх перших пригод i так дуже полюбила цю химерну тварину, що звелiла пiдкувати ii золотими пiдковами, щоб вони не стиралися. Кобилиця бiгала швидко й залюбки возила людей, хоч вона умiла й говорити, коли треба, але рiдко озивалась сама – хiба тодi, коли до неi зверталися.

Тепер Доротi сказала iй iхати до замку Глiнди, i Кобилиця повезла ii туди з казковою швидкiстю.

– Глiндо, – сказала Доротi, привiтавшись з Чарiвницею, високою i ставною жiнкою iз вродливим, сповненим гiдностi обличчям, убраною в розкiшну й гарно пошиту сукню, – що ти збираешся подарувати Озмi на день народження?

Чарiвниця всмiхнулась i вiдповiла:

– Заходь до дворика, покажу.

Вони ввiйшли у дворик, з усiх бокiв оточений крилами замку, а зверху нiчим не покритий; там було повно квiток, водограiв, статуй тонкоi роботи й багато лав та стiльцiв iз мармуру чи золотоi фiлiгранi. Там зiбралося п’ятдесят молоденьких дiвчат, Глiндиних служниць, зiбраних з усiх частин краiни Оз за iхнiй розум, красу й лагiдну вдачу.

Стати Глiндиною служницею – то була велика честь.

Коли Доротi пройшла за Чарiвницею в цей чудовий дворик, усi п’ятдесят дiвчат старанно ткали щось, а iхнi човники були наповненi блискучою скляною пряжею – такоi Доротi ще нiколи не бачила.

– Що це, Глiндо? – спитала вона.

– Одне з моiх недавнiх вiдкриттiв, – пояснила Чарiвниця. – Я знайшла спосiб, як робити пряжу зi смарагдiв, розм’якшуючи цi каменi, а потiм випрядаючи з них довгi шовковистi волокна. Із цiеi смарагдовоi пряжi ми тчемо тканину, щоб пошити Озмi розкiшну парадну сукню до дня народження. Ти, певне, бачиш, що пряжа зберегла чудовий блиск смарагдiв, iз яких ii зроблено, тому сукня в Озми буде така пишна, як iще свiт не бачив, i саме пасуватиме нашiй милiй Правительцi чарiвноi краiни Оз.

Доротi аж очi заслiпило блиском смарагдовоi тканини, частину якоi дiвчата вже виткали.

– Я ще зроду не бачила нiчого подiбного! – зiтхнула вона. – Але пiдкажи менi, Глiндо, що я могла б подарувати в день народження нашiй любiй Озмi.

Добра Чарiвниця довго думала, перш нiж вiдповiсти.