Чари країни Оз

Вiн став на ганку своеi хати й промовив:

– Я хочу стати великим, дужим птахом, як яструб, – пiрзкщгл!

Чарiвне слово вiн вимовив так, як слiд, а тому зразу вiдчув, що його подоба зовсiм змiнилася. Вiн залопотiв крильми, скочив на поруччя ганку й закричав:

– Ко-у! Ко-у!

Тодi засмiявся й пiвголосом сказав:

– Здаеться, яструби кричать саме так. Але спробуймо-но своi крила, побачимо, чи вистачить у них сили перенести мене через пустелю.

Вiн вирiшив спочатку полетiти не до краiни Оз. Вiн же вкрав таемницю перетворення й знав, що порушив закон Озу про чари.

Може, Глiнда або Чарiвник з Озу викриють його й покарають, отож розумнiше буде взагалi триматися далi вiд Озу.

Кiкi поволi знявся в повiтря i, зависнувши на широких крилах, почав вiльно кружляти над схожою на блюдце вершиною гори. З височини вiн побачив далеко за палючими пiсками Мертвоi Пустелi якусь краiну, що з нею, може, буде приемно познайомитись, отож повернув у той бiк i рушив у довгий полiт, розмiрено махаючи дужими крильми.

Глава 2.

Яструб

Навiть яструб мусить летiти над Мертвою Пустелею високо, бо над нею весь час здiймаються отруйнi випари. Коли Кiкi Ару врештi долетiв до гарноi землi, вiн почувався кволим i розбитим, бо трохи отрути таки вдихнув. Але холодне повiтря швидко освiжило його, i вiн приземлився на широкому рiвному нагiр’i, що називаеться Верхiя. Зразу за ним лежить долина, вiдома пiд назвою Низiя, i обома цими краями править Чоловiк-Медяник, Джон Тiстон, а прем’ер-мiнiстром у нього Пуцьверiнг Херувим.

Яструб тiльки перепочив там, а тодi полетiв на пiвнiч i пролетiв над прегарним краем, що називаеться Веселiя, i править там гарненька Воскова Лялька.

Потiм, летячи понад краем пустелi, повернув ще далi на пiвнiч i сiв на вершечку дерева в Королiвствi Неманii.

Кiкi добре натомився, та й сонце вже сiдало, i вiн вирiшив зостатися тут до ранку. З вершечка дерева вiн побачив неподалiк хату, що мала дуже затишний вигляд. На подвiр’i чоловiк доiв корову, а з дверей вийшла миловида жiнка i покликала його вечеряти.

Тодi Кiкi замислився: а що ж iдять яструби? Вiн зголоднiв, але не знав, нi що йому iсти, нi де взяти iжу. І ще вiн подумав, що спати в лiжку вигiднiше, нiж на вершечку дерева, отож спурхнув на землю й сказав:

– Я хочу знову стати Кiкi Ару – пiрзкщгл!

І зразу до нього вернулась його природна подоба. Вiн пiдiйшов до хати, постукав у дверi й спитав, чи не дадуть йому повечеряти.

– А хто ти такий? – спитав господар.