Чари країни Оз

Батько й мати охоче лишили його самого.

Та зоставшися сам, Кiкi вирiшив зайти до батьковоi кiмнати, куди йому не дозволялося заходити, i спробувати розшукати якесь iз чаклунських знарядь, що iх використовував Бiнi Ару, ще коли чаклував. Увiйшовши, Кiкi зачепився ногою за одну дошку в пiдлозi. Вiн обшукав усю кiмнату, але не знайшов i слiду батькових чарiв. Усе було знищене.

Прикро розчарований, вiн уже хотiв був вийти, але знов зачепився за ту саму дошку. Це змусило його задуматись.

Роздивившися дошку уважнiше, Кiкi побачив, що ii виймали, а потiм прибили на мiсце, але тепер вона трохи виступала над iншими дошками.

Кiкi взяв долото i зiрвав дошку, але не знайшов пiд нею нiчого. Вiн уже хотiв був прибити ii на мiсце, та впустив з рук, i вона, падаючи, перевернулася. Тодi вiн побачив, що на сподi ii щось написано. У кiмнатi було досить тьмяно, i вiн пiдiйшов до вiкна, роздивився ii пильнiше й побачив, що на дошцi докладно описано, як треба вимовляти чарiвне слово «пiрзкщгл», щоб те слово вмить обернуло будь-кого у будь-що, а коли треба – вiдмiнило його, перетворивши на давню подобу.

Спочатку Кiкi Ару навiть не зрозумiв, яку чудесну таемницю вiдкрив; але вiн подумав, що зможе якось використати ii, i точно переписав усi вказiвки, як треба вимовляти «пiрзкщгл». Потiм згорнув папiрця й поклав у кишеню, а дошку прибив на мiсце так акуратно, що нiхто б i не здогадався, що ii зривали.

Потiм Кiкi вийшов у садок i, сiвши пiд деревом, уважно вивчив те, що переписав. Вiн завжди хотiв вибратись iз гори Жвак у широкий свiт, особливо до краiни Оз, i тепер йому спало на думку, що можна обернутись на птаха й перелетiти куди схоче, а коли надумае вернутись, то й вернутись. Одначе треба було завчити напам’ять, як слiд вимовляти чарiвне слово, бо птах не може носити з собою папiрця, i якщо вiн забуде слово або як його точно вимовляти, то не зможе вернутись у свою давню подобу.

Отож вiн довго заучував те слово, повторюючи його подум-ки разiв сто, аж поки не впевнився, що не забуде.

Проте, щоб iще краще вбезпечитись, вiн поклав папiрець у бляшанку в глухому кутку садка й прикидав бляшанку камiнцями.

Тим часом почало вечорiти, а Кiкi хотiв уперше спробувати перекинутись у щось, поки батько й мати ще не вернулися зi свята.