Чари країни Оз

Але в тiм-бо й рiч, що нiхто в свiтi, крiм самого Бiнi Ару, до початку цiеi iсторii не вмiв вимовляти слово «пiрзкщгл» так, як треба, тому, я гадаю, вiдкрити це слово вам можна цiлком безпечно. Проте, читаючи цю повiсть уголос, краще стерегтись i не вимовляти «пiрзкщгл» у вiдповiдний спосiб, щоб уникнути небезпеки й не наробити лиха цiею таемницею.

Бiнi Ару, вiдкривши таемницю обернення, для якого не потрiбнi були нiякi чарiвнi предмети, чи порошки, чи iншi речовини або зiлля i яке завжди дiяло безвiдмовно, не хотiв, щоб таке чудесне вiдкриття лишилося зовсiм невiдомим i пропало для людськоi науки.

Вiн вирiшив не вдаватися бiльше до нього, коли вже Озма заборонила, але подумав, що Озма ще тiльки юне дiвча, а колись вона, може, передумае й дозволить своiм пiдданим користатися чарами, i тодi Бiнi Ару знову зможе обертати себе й iнших, коли захоче, – звичайно, якщо тiльки доти не забуде, як треба вимовляти «пiрзкщгл».

Обмiркувавши цю справу як слiд, вiн вирiшив записати це слово й у належний спосiб вимовляти його десь у таемному мiсцi, щоб тiльки вiн через багато рокiв змiг розшукати його, а нiхто бiльше щоб не мiг його знайти.

То була слушна думка, але старий Чарiвник нiяк не мiг знайти такого таемного мiсця. Вiн обходив усе «блюдце» на вершинi гори Жвак, але не знайшов такоi мiсцини, де можна було б записати таемне слово i де б нiхто не мiг натрапити на нього. Тому вiн урештi надумався заховати його десь у своiй хатi.

Бiнi Ару мав дружину, яку звали Мопсi i яка уславилася своiми пирогами з чорницями, й сина Кiкi, що не вславився нiчим.

Його вважали норовливим i неприемним, бо вiн був нещасний, а нещасний вiн був тому, що хотiв спуститися з гори й побувати в широкому свiтi, який стелився внизу, а батько його не вiдпускав. Нiхто не звертав уваги на Кiкi Ару, бо вiн не варт був нiчого.

Раз у рiк на горi Жвак бувало свято, на яке приходили всi верхотури. Вони збиралися в самiй серединцi схожоi на блюдце краiни i цiлий день розважались та веселились.

Молодь танцювала й спiвала, жiнки накривали столи з усякими смачними наiдками, а чоловiки грали на музичних iнструментах i розповiдали казки про всякi чудеса.

Кiкi Ару зазвичай ходив на тi свята з батьком та матiр’ю i понуро сидiв осторонь – не спiвав, не танцював, навiть не розмовляв з хлопцями та дiвчатами. Тому вiн i в свято був не щасливiший, нiж у будень, i одного разу вiн сказав батьковi й матерi, що не пiде на свято. Краще лишиться вдома й буде нещасний на самотi.