Шхуна «Колумб»

Вiд маяка в море виходила пiщана коса, яка закiнчувалась довгою грядою пiдводного камiння. Головно через те камiння тут i поставлено маяк. У темнi ночi вогник маяка виднiвся за десять-двадцять миль, коли ж околицю огортав туман, на маяку ревiла сирена, звук якоi долiтав аж до Соколиного висiлка.

В сонячнi днi далеко з моря видно було бiлу вежу маяка i такий самий бiлий, чистенький будиночок, що прилип до неi. В тому будинку жив з родиною наглядач маяка Дмитро Пилипович Завiрюха. В тому ж будинку народився його син Марко.

Марко був середущий у родинi. Старша сестра Марiя, одружена з рибалкою, вже три роки жила в Соколиному. Тепер на маяку лишалися батько, мати, старий дiд Махтей – материн батько – та восьмилiтнiй брат Грицько.

Марко до п'ятнадцяти рокiв не був нiде за межами острова. З десяти рокiв вiн учився в школi, в Соколиному, де всi класи вiв один учитель, бо учнiв у школi було щось понад тридцять, а в п'ятому, шостому, сьомому класах – по одному, по два.

В п'ятнадцять, рокiв Марко вперше залишив острiв. Вiн iздив разом з учителем у село Зелений Камiнь, розташоване на суходолi, кiлометрiв за дванадцять вiд Соколиного, i там склав iспити за сьомий клас. Пiсля закiнчення школи, порадившись з батьком, хлопець вирiшив вступити юнгою на якусь шхуну, поплавати рiк-два, а потiм з практичним досвiдом вступити до морехiдного технiкуму.

В цей час Стах Очерет шукав на «Колумб» нового юнгу, бо його юнга перейшов на океанський пароплав.

Стах охоче погодився прийняти до себе Марка, якого добре знав, бо на Лебединому островi всi добре знали один одного. Марковi визначили зарплату, харчi i спецодяг. Хлопця це цiлком задовольняло. До його обов'язкiв входило готувати iжу для команди й рибалок, коли вони бували на шхунi, пiдтримувати чистоту, допомагати, коли можна, стерновому та мотористовi i виконувати дрiбнi доручення шкiпера. Юнга був на шхунi найграмотнiшим, тому на нього поклали провадження рiзних записiв, бо сам Очерет дуже неохоче брався до олiвця, вiддаючи перевагу своiй пам'ятi та обрахункам у головi.

Другий рiк працював Марко на «Колумбi». Тепер вiн часто бував на островi, одвiдував на шхунi сусiднi рибальськi артiлi, ближчi пристанi i частенько гостював у порту курортного маленького мiста Лузани. За цей час юнга крiпко заприятелював з рештою команди i став улюбленцем маленькоi моряцькоi родини.