Шхуна «Колумб»

Вiн, правда, твердо вiрив у науку i всiм розповiдав, що наука може «до всього докопатися», навiть золото, мовляв, з морськоi води добувають, але вважав, що команда «Колумба» не зрозумiла професора.

– Не iнакше, – казав вiн, – нафта там мусить бути. Це тепер саме головне i для вiйськово-морського флоту, i для нас.

Так чи iнакше, а як тiльки професор повернувся в Соколиний виселок, хата шкiпера Стаха наповнилась дiтьми, жiнками та рибалками, що повернулися з моря або не виiздили того дня на промисел. Всi хотiли почути новину про той незвичайний пiсок.

В хатi не вмiстилися. Вийшли в двiр i розташувалися, хто на травi, хто на старих кроквах з розiбраноi минулого року повiтки, хто на призьбi.

– Ну, товаришi, пiсок у вас цiнний, – сказав професор. – Всi ви чули про дирижаблi. Мабуть, бачили iх також на малюнках. Це великi аеростати, що тримаються в повiтрi за допомогою газу, легшого, нiж повiтря, а лiтають за допомогою мотора, прикрiпленого до гондоли. Дирижаблi з'явилися трохи ранiше вiд лiтакiв, але виявилось, що лiтаки будувати легше й дешевше.

Пiд час iмперiалiстичноi вiйни в рiзних краiнах збудували кiлька сот дирижаблiв. Вони дуже прислужилися своiм армiям. Але бiльшiсть тих дирижаблiв загинула. Виявилось, що знищити дорогий повiтряний корабель дуже просто. Дирижабль наповнюеться найлегшим у свiтi газом – воднем. Цей газ, що в хiмiчному сполученнi з киснем дае воду, одна з найбiльш горючих речовин у свiтi. Механiчно змiшуючись з киснем або повiтрям, вiн утворюе надзвичайно сильну вибухову речовину – гримучий газ.

Отже, досить, аби одна iскра проникла крiзь оболонку дирижабля, щоб водень спалахнув, враз змiшався з повiтрям i щоб сильний вибух знищив повiтряний корабель.

Запальнi снаряди зенiтних гармат швидко винищували дирижаблi. За час iмперiалiстичноi вiйни Нiмеччина збудувала сто двадцять три великi дирижаблi, що звалися «цеппелiнами», iм'ям одного з перших будiвникiв дирижабля – генерала Цегшелiна. Запаленi снарядами, цеппелiни гинули буквально в один момент, перетворюючись на купи руiн.

Та одного разу англiйськi зенiтчики, обстрiлюючи нiмецький цеппелiн, помiтили, що, хоч запальний снаряд i влучив в його оболонку, дирижабль не вибухнув, а лише завернув i полетiв назад.

Це дивне явище не скоро вдалось пояснити. Вже значно пiзнiше довiдались, що нiмцi стали наповнювати оболонку своiх дирижаблiв не воднем, а газом гелiем. Пiдiймальна сила цього газу лише на вiсiм процентiв менша за пiдiймальну силу водню. Але гелiй не горить.