Шхуна «Колумб»

Дослiдники виявили, що з кожного кiлограма торiанiту можна добути десять лiтрiв гелiю. Для цього лише треба розпекти торiанiт на вогнi.

На пiщаному горбi нашого острова я знайшов чорний пiсок. Менi здавалося, що в цьому пiску багато торiанiту, а значить, i гелiю. Всi моi сподiванки справдилися. Це високоякiсний пiсок, багатший на торiанiт, нiж пiски островiв Індiйського океану. Безумовно, з нього можна добувати гелiй. Крiм того, з нього можна добувати одну речовину, яка називаеться мезоторiй, вона заступае радiй i оцiнюеться в п'ятдесят тисяч карбованцiв за кiлограм.

Для того щоб налагодити цей промисел, треба добре знати двi речi. По-перше, чи багато тут е цього пiску, по-друге, треба знайти спосiб дешевого i швидкого добування гелiю у великих розмiрах.

Потiм професор розповiв про майбутне Лебединого острова, коли на ньому буде створено пiдприемство по видобутку гелiю та мезоторiю.

Слухачi ще тiснiше обступили його. Нiхто, за винятком двох, до пiзнього вечора не залишав зборiв.

І коли вже високо пiднявся повний мiсяць, десь аж опiвночi розiйшлися вони, збудженi й захопленi розповiддю професора.

Тих двое, що залишили збори ранiш, були Марко i Люда. Вони знали бiльше, нiж iншi, бо частiше бачились з професором. Приблизно те саме вiн розповiдав сьогоднi вдень пiд час подорожi морем на шхунi. Люда могла навiть багато чого додати, бо батько тримав ii в курсi справ.

Дiйшовши до моря, хлопець i дiвчина посiдали на невеличких бочках з-пiд риби. Обом хотiлося побалакати, тому вони вирiшили зробити це пiд час зборiв, бо шкiпер заявив, що «Колумб» ще сьогоднi вирушить у Лузани.

Вiн не хотiв довго затримувати несолону рибу.

Тепла мiсячна нiч, лагiдно величний морський краевид схиляли до товариськоi розмови. Марко розповiв про останнiй рейс «Колумба» у вiдкрите море та Караталинську затоку. Потiм помрiяли про майбутне Лебединого острова, визначаючи свое мiсце в тому майбутньому. Люда вагалась, яку професiю обрати – геолога чи хiмiка.

Обидвi науки цiкавили ii, обидвi зв'язувалися в ii думках з перспективами роботи на Лебединому островi. Марко теж висловив думку, чи не вчитися йому на хiмiка, але швидко передумав i вирiшив лишитися моряком.

– Знаеш, коли я була менша, то мрiяла стати садiвником i розводити квiти. Я й зараз дуже люблю квiти.

Люда згадала про квiти, якi iй принiс Грицько, i розказала про своi сьогоднiшнi пригоди. Марко з цiкавiстю вислухав ii розповiдь про Знайду.