Шхуна «Колумб»

– Розумiеш, – сказала, нарештi, дiвчина, – вона трохи чудна, дуже небалакуча й надто бiдно одягнена, а це в наш час навiть якось незручно… Але одяг залежить не вiд неi… Зате вираз ii обличчя i тi кiлька слiв, якi вона сказала, свiдчать, по-моему, про те, що вона абсолютно нормальна.

– Я бачив ii лише кiлька разiв, та й то здалека. Інспектор не пускае ii з дому, а до нього теж рiдко хто ходить. Його не люблять, хоча вiн дуже давно живе на островi. Особливо дошкуляе вiн усiм своiми iнструкцiями та розпорядженнями.

Завжди возить iх з собою i завжди знаходить причiпки. Вiн злiший, нiж його Розбiй. Про дiвчинку завжди каже «дефективна, боюсь, щоб бiди кому не наробила».

– Знаеш, ii зацiкавили моi сандалi, ото менi й спало на думку… коли б у Лузанах купити й подарувати iй такi.

В цей час збори закiнчилися, i рибалки розходились. На берег першим прийшов Левко, вiн побачив Марка та Люду i жартiвливо спитав, чому це в них побачення на такому видному мiсцi.

– А ми тут про твою хрещеницю розмовляемо, – вiдказав Марко.

В Соколиному iнодi жартома називали Знайду Левковою хрещеницею, згадуючи, як вiн турбувався за врятування людей з «Дельфiна». Левко один час починав цiкавитися врятованою дiвчиною, але вона перший рiк не ходила й не розмовляла, а лайливий iнспектор кого завгодно мiг вiднадити вiд своеi хати.

Людi довелося розповiсти вдруге про свою зустрiч та розмову iз Знайдою. Тепер вона робила це ще з бiльшим запалом, коли говорила про ii одяг та про заборону Ковальчука пiдпускати будь-кого до хати.

– Теж мiльйонер, – презирливо сказав Левко. – Боiться, пограбують. Спецiально з-за моря бандити для цього приiдуть… То, кажеш, вона у лахмiттi?

– На нiй все цiле, але це просто два зшитi мiшки, в яких прорiзано дiри для голови i для рук.

– Ну й гадина! – пробурмотiв Левко.

Люда повторила свою пропозицiю – подарувати Знайдi сандалi. Марко пiдтримав ii.

– Сандалi? – перепитав моторист. – Обов'язково. І не тiльки сандалi, я iй усе привезу. Завтра в Лузанах усi крамницi переверну.

Нехай Якiв Степанович спробуе не дозволити подарунок хрещеницi зробити. А там ще перевiримо, чи справдi вона така дефективна, як вiн розказуе, чи це вiн ii такою зробив.

Почулася важка хода шкiпера. Вiн iшов спиною до мiсяця, i поперед нього сунулась тiнь.

– Ей, команда, – весело загукав Стах. – Давай корабель! Швидше пару розводь, рушаемо!

Юнга i моторист розпрощалися з Людою та умовилися наступного разу разом одвiдати Знайду.